Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Новодмитрівська ОТГ

Коронавірус зашкодив провести змагання з настільного тенісу як масовий захід Новодмитрівської об’єднаної територіальної громади. Хоча організатори потурбувались про умови змагань. Знайшлися й спонсори: керівник СТОВ «Спільне» Валерій Демиденко придбав кубок, медалі та дипломи для переможців, підприємець Олександра Симоненко надала додатковий тенісний стіл, інший підприємець, депутат Новодмитрівської сільської ради Любов Шеремет пригостила учасників солодощами та запашною кавою. Змагання пройшли в дружній атмосфері.

У зв’язку з тим, що на змагання прибули лише три команди з Дмитрівки, Ковтунів та Скориківки, довелось внести зміни в порядок їх проведення. Завдяки цьому одночасно з командним заліком вдалось виявити й найсильніших в особистому заліку. Перемогу серед чоловіків здобули скориківчани: Юрій Скорик в напруженій боротьбі за перше місце переміг свого брата Сергія. Третє місце здобув Строкань Владислав із Мицалівки Серед жінок сильнішою виявилась Строкань Наталія, яка ще не так давно успішно представляла Золотоніщину на шкільних обласних змаганнях, а під час нинішнього турніру її вболівальницею була трирічна дочка.

У командному заліку перше місце здобула команда із Скориківки (Скорик Сергій, Скорик Юрій, Левицька Марія). На другому місці ковтунівська команда (Строкань Владисла, Шерстюк Владислав, Строкань Наталія). Бронзовими призерами стали тенісисти із Дмитрівки (Кім Денис, Молнар Володимир та Василина Юлія). Нагороди переможцям вручила староста сіл Ковтуни та Мицалівка Олена Мірошніченко.

Село розташоване на р. Золотоношці за 10 км від районного центру. Сільраді підпорядковано селище Бакаївку, село Слюжчину Слобідку та хутір Голубки.

Перша згадка про Антипівку зустрічається 1631 р. у “Тарифі подимного податку Київського воеводства”. Тоді з дими (дим – господарство як податкова одиниця) тяглих селян, тобто селян, які сплачували податки і виконували повинності шляхтичу Богухвалові Олексичу 3 злотих на рік. А решта – майже всі антипівчани – козакувала і належала до Золотоніської сотні. Назву села пов’язано з іменем його осадчого. Є кілька тлумачень її. Візьмемо одне. “Анти” – проти і “пас” – кожний. Отже, проти кожного, тобто впертий.

Читати далі »

Всього за 8 кілометрів на північний захід від районного центру на рівнинній місцевості привільно розкинулось село Подільське. Його площа складає 1672 гектари, а найближчими сусідами є села Новодмитрівка, Каврайські хутори, Ковтуни, Драбівці. Село віддалене від природних водойм, але потопає в зелені і квіту яблуневих і вишневих садів.

Читати далі »

За 15 км на північ від райцентру на погорбленій місцевості розкинулось село Сеньківці. Площа цього населеного пункту складає 117 гектарів, у ньому всього 7 вулиць. Сеньківці лежать на берегах річки Золотоношки, заплава якої потопає в зелені розкішного вільхового лісу. Село зливається із Драбівцями і адміністративно віднесене до цієї сільради. Найближчими сусідами цієї осади є також і села Ковтуни та Маркизівка.

Читати далі »

1 липня близько дев’ятої вечора загорілася дерев’яна церква в Антипівці.Цього вечора лютувала гроза, й блискавкавлучила в центральний купол храму.

Читати далі »

17 червня у Львівці попрощались із Сергієм Єпіфановим, який загинув під час бою в Маріуполі 14 червня. Такої кількості людей, що прийшли провести в останню путь загиблого під час непроголошеної війни, не було ніколи в невеликому селі. До скорботної церемонії долучились жителі всієї Золотоніщини. Представники від кожного села та міста Золотоноша віддали належну шану своєму земляку. Серед присутніх були бойові побратими старшини Єпіфанова з навчального центру прикордонних військ «Оршанець», який базується поблизу Черкас, народний депутат України Леонід Даценко, керівники району та міста. Церковну службу за загиблим відправив настоятель Свято-Успенського собору Ярослав Івануса.

Поховали військового, у якого залишились двоє дітей, з військовими почестями на сільському кладовищі.

Читати далі »

Скільки добрих, справжніх людей живе навколо! Тільки треба уміти їх бачити!

Читати далі »

До Дня села у Скориківській сільській раді завжди готуються Дуже ретельно, щоб не забути про жодну більш-менш значиму подію з життя Скориківки та Львівки, не обійти увагою працьовитих і щирих людей цих сіл. Читати далі »

«Пороги, пороги!

З вас починаються дороги.

Дозвольте увійти до хати,

Рідну неньку привітати,» – такими словами розпочали свою подорож по маминих світлицях мої першокласники.

Читати далі »

Головною окрасою Драбівець є Свято-Троїцька церква – дерев’яний храм, пам’ятка національного значення, яка знаходиться на пагорбі, на такій собі сільській площі в оточенні садиб місцевих жителів. Ми завжди звертаємо до церкви, коли важко на душі, але рідко замислюємося над тим, що пережила ця будівля, аби кожен міг прийти сюди у пошуках прощення та благословення.

Читати далі »