Ковтунівський навчально-виховний комплекс

«Пороги, пороги!

З вас починаються дороги.

Дозвольте увійти до хати,

Рідну неньку привітати,» – такими словами розпочали свою подорож по маминих світлицях мої першокласники.

Перша  зустріла їх вишивками Антоніни Вакули. Серветки, рушники, український старовинний костюм, вишиті подушечки прикрасили інтер’єр хати. У другій світлиці стояла колиска, висіли ікони, а Інга Соколенко так чудово співала колискову, що присутні слухали її, ніби заворожені. Неподалік плела з дівчатками віночки Ольга Вакула. На стінах її світлиці висіли вишиті картини. Малеча танцювала танок з віночками. А далі – ще цікавіше. Справжнього журавля змайстрували Олександр Вакула (тато Саші) та Михайло Соколенко (дідусь Вані). Дітей біля криниці зустрічала Валентина Ямборська.

Зал заповнювали аромати свіжоспеченого хліба, пампушок, пиріжків, здоби. В цій світлиці порядкувала Оксана Скрипка. Одягнена у старовинний репсовий корсет та спідницю, вишиту полотняну сорочку, вона ніби прийшла до нас із минулого століття. Її розповідь про хліб зацікавила не тільки дітей, а й дорослих.

Наталя Снігир згадала зворушливу легенду про калину, а потім пригощала дітей напоєм із її ягід.

До свята готувалися всією родиною і чекали його з нетерпінням. До Катрусі Скрипки прийшла навіть прабабуся Ольга. Звучали пісні про хліб та калину. Мамам допомагали співати бабусі-свекрухи – Катерина Скрипка та Ліда Снігир. Акомпанувала їм Ольга Єпіфанова.

Я вкотре переконалася, які талановиті батьки моїх учнів!

Впевнена, такі свята потрібно проводити частіше, щоб не висихала криниця душі українського народу, щоб жила його пісня, процвітала мова, а майбутні покоління знали і пам’ятали, якого ми роду.

Валентина Білогурова, учитель початкових класів Скориківської загальноосвітньої школи.

«Вісник Золотоніщини», 25.03.2011 р.