Ковтунівський навчально-виховний комплекс

До Дня села у Скориківській сільській раді завжди готуються Дуже ретельно, щоб не забути про жодну більш-менш значиму подію з життя Скориківки та Львівки, не обійти увагою працьовитих і щирих людей цих сіл.

Нині цей захід провели 24 вересня і глядачів у сільському будинку культури, як і завжди, було багато. Щиро вітали земляків зі святкової сцени ведучі Валентина Білогурова та Тетяна Скорик, але односельці не поспішали займати місця у залі, бо затримувались у фойє СБК, що квітло вишивками, які вигаптували сільські майстрині Євдокія Вакула та Катерина Сандига. Євдокія Федорівна ще з дитинства має проблеми зі здоров’ям, але зуміла перебороти труднощі і своє покликання знайшла у тому, щоб дарувати односельцям радість і красу. Її серветки і скатертини – барвисті, веселі і надзвичайно красиві. А Катерина Сергіївна віддає перевагу рушникам. Вишила їх стільки, що й не злічити. Дарує свої твори рідним і близьким, заквітчує ними власну оселю. Жінка уміє шити одяг і грати на різноманітних інструментах, активна учасниця сільського вокального колективу «Скориківчанка», яким вже понад 20 років керує Валентина Пономаренко. Без чарівних скориківських жіночок не проходить жоден сільський захід. Ось і цього року вони винесли на сцену два запашні короваї, якими привітали односельців зі святом та заспівали їм пісню про рідне село, написану талановитою Валентиною Пономаренко. Приєднався до сказаного й сільський голова Віктор Назаренко. Він розповів про історичне минуле та працьовитих людей Скориківки і Львівки.

Під час урочистостей не оминули увагою подій війни в Афганістані та ліквідацію аварії на ЧАЕС. Через горнило Афганістану пройшли Юрій Вакула, Юрій Лисенко, Василь Матвієнко, Олександр Матяш і Василь Сарик. У 1986-му рятували світ від техногенної катастрофи п’ятеро скориківчан. Нині живий лише один з них – Василь Коломієць. Хвилиною мовчання вшанували у День села 165 загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни, померлих під час голодомору та вісім земляків, які пішли у інші світи з початку 2011 року. Квіти до обеліску Слави й пам’ятного знака жертвам 1932-33 р.р. віднесли сільський голова Віктор Назаренко, бухгалтер Лідія Мороз, голова ради ветеранів Іван Левицький та активна учасниця суспільного життя села Марія Рева.

У Скориківці та Львівці нині проживають 82 учасники та 93 дітей війни. А також один інвалід Великої Вітчизняної – Іван Пилипович Марченко. На жаль, як і у більшості населених пунктів, тут переважають пенсіонери. їх 230 осіб. Щирою українською піснею місцеві аматори привітали усіх разом і кожного зокрема, а найбільше – своє майбутнє – дітей. Дошкільного віку їх тут 52 особи, а до школи ходить 84. Свій перший День знань відсвяткували брати Владислав і Станіслав Зайці. Ігор Худяков, Богдан та Надійка Колесніки.

Востаннє першого вересня лунав голосний шкільний дзвоник для Іри Козловської, Тані Овчаренко, Марини Паруб- ченко та Андрія Зорі. А ще уважні організатори заходу порахували, що у їхніх селах проживає 286 родин. їм та іменинникам, які народилися 23 і 24 вересня – Миколі Матвієнку, Олександру Косенко і Василю Кросі – ведучі і артисти дарували гарні віршовані рядочки та ліричну пісню.

Родинні династії педагогів, працівників соціальної сфери не дивина у Скориківці. Організатори свята вирішили відзначити тих, діти хочуть піти батьківською стежкою, тобто стати фермерами. Це родини Віктора і Ніни Скориків, разом із їхніми синами Олексієм та Віктором, Олега і Тетяни Матвієнків із сином Артуром та Олександра і Юлії Кадуків з сином Олександром. Діти хочуть бути схожими на тата і маму та працювати на рідній землі. Сільський голова подарував хлоп’ятам по трактору, поки що – іграшковому. Батьки серед своїх послідовників бачать не лише синів, Віктор Скорик такою вважає і донечку Інну.

Традиційно на День села відзначають кращих у тій чи іншій номінації. Наймудрішими жителями назвали 90-річну Марію Стефанівну Хакало із Скориківки та на чотири роки старшу від неї Віру Олексіївну Дейнегу із Львівки.

За останній час народилося у двох селах чотири козаки: Максимко Кузляев, Іванко Приходько, Станіславчик Степанюк та Сашко Лисенко – їх було представлено у номінації «Наймолодший житель села». Серед багатодітних родин відзначили сім’ї Худякових, Скориків та Зайців. Владислав і Наталя виховують шестеро дітей, а Віктор і Ніна та Олександр і Катерина – по троє. Цього року на території сільської ради утворилося п’ять молодих родин. 17 вересня взяли шлюб Олексій і Вікторія Соколенки.

Пар, що святкуватимуть срібне весілля, виявилося багато, та лише дві з них реєструвалися 25 років тому у Скориківській сільській раді. Вітання і гарну пісню на свою адресу приймали Олександр і Лариса Галати із Скориківки та Василь і Світлана Дейнеги з Львівки. Золоте весілля цього року відсвяткували Віктор і Ніна Лисенки, а от Павло і Ганна Скрипки не просто золоте, а ще й з маленьким «діамантиком» – 55-річчя спільного життя. Обидві родини мешкають у Львівці. Гарними подарунками й пінистим напоєм їх вітали односельці, друзі, рідні, а вони згадували, як колись стали на весільний рушничок, ділилися досвідом як зберегти міцні щасливі родини.

У Львівці найкращим визнано подвір’я Ольги Федотівни Колеснік. Вже немає поряд її чоловіка, з яким п’ять років тому перейшла з аварійного будинку до іншого – більш міцного. Не мала тоді їхня «нова» оселя ні вікон, ні дверей, але за короткий час вона стала зразково упорядкованою. А у Скориківці цього звання удостоїли оселю молодої сім’їГалатів – Миколи і Галини. «Майстром – золоті руки» визнано бляхара Миколу Саприкіна, а гранпрі у номінації «Два кольори» отримали вишивальниці Євдокія Вакула та Катерина Сандига. Всю душу у квіти вкладають Ольга Чернова, Валентина Юхимець і Марія Рева. А от «Патріотами села» вже традиційно, як вони самі й говорять, є члени активного сільвиконкому. Бібліотекаря й голову Львівського сількому Катерину Скрипку називають матір’ю Терезою для одиноких односельців, а директор Скориківського СБК Михайло Соколенко – обдарований майстер й організатор усіх заходів та суботників. Зараз він власноруч зварює ворота до сільського кладовища. Кошти та матеріали для цього йому допомагав збирати Іван Левицький.

У номінації «Дарую тобі життя» односельці вшанували Віру Харлампіївну Розсуждай, яка своє життя присвятила хворим сестрі і матусі. Тривалий час доглядала за учасником бойових дій Ганною Снісар і її сестра-інвалід Марія Бардашевська. Старанно працюють для добробуту людей фельдшер із Львівки Галина Марченко і листоноша Валентина Яцько.

Під час сільського свята підбили підсумок конкурсу «Моє село очима дитини», який проводили серед школярів. Переможцями і призерами визнано учнів 6, 9 та 2 класів. Заохочувальні призи-іграшки отримали також дошкільнята.

Захід тривав понад три години і набув цікавого змісту ще й завдяки активній участі сільських аматорів – жіночого ансамблю «Скориківчанка», талантів художньої самодіяльності сільського будинку культури та місцевих школярів. Майже усі номінанти отримали цінні подарунки, придбати які допомо-гли спонсори, зокрема, керівники сільської ради, ДП «АФ «Іскра», СТОВ «Прогрес» та ряд фермерів, підприємців і жителів села. Відгукнулися на прохання про допомогу Олег Матвіенко і Олександр Кадук, Віктор Скорик і Михайло Хлипа, Микола Скорик і Микола Овдієнко. А ще Микола і Михайло Вакули, Валентина Овдієнко, Віктор Назаренко, Людмила Біжко і Ганна Кара та Василь Ямборський. Щиро дякували односельці умілим кухаркам – Ользі Криворучко та Олені Лисенко, які зварили для них смачну кашу.

«Вісник Золотоніщини», 30.09.2011 р.