Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Головною окрасою Драбівець є Свято-Троїцька церква – дерев’яний храм, пам’ятка національного значення, яка знаходиться на пагорбі, на такій собі сільській площі в оточенні садиб місцевих жителів. Ми завжди звертаємо до церкви, коли важко на душі, але рідко замислюємося над тим, що пережила ця будівля, аби кожен міг прийти сюди у пошуках прощення та благословення.

Храм було побудовано 1716 року. Свою назву він отримав завдяки тому, що був освячений на Трійцю. Церкві за часи існування довелося помандрувати: неодноразово її переносили з місця на місце. Остаточна зупинка цього духовного скарбу визначилася у 1905 році.

У 20-х роках XX століття три брати хотіли побудувати нову церкву, завезли будівельні матеріали, але всі запаси люди розікрали. У 1928-му – церкву було капітально відремонтовано завдяки майстрам Трощину, Корчаку і Скорику. Та згодом війна понівечила Божий храм… Але бажання відновити втрачене було більшим, ніж біль та смуток, який принесли ті чорні роки війни. Відроджувалося село: знову забіліли хати, запрацювала ферма, і постала з руїн церква. З часом з’явилася потреба збільшити її у розмірах, тому будівлю підігнали до взірців типових церков, що зводилися у другій половині XIX століття. З 1945 до 1961 року батюшкою був Могила, а старостою – Дмитро Баранник. На той час церква мала 6 дзвонів, 8 хрестів, 4 корогви були виготовлені із срібла. Всередині – багатство ікон. Дотепер зберігся іконопис XIX ст.

Чорна атеїстична смуга в історії церкви не минула і нашого села… На початку 60-их її розорили, усе майно було вивезене в Антипівку, приміщення перетворено на комору для зберігання зерна. Так воно й проіснувало до середини 80-их років 20-го століття. У 1982 році на основі натурних обстежень та архівних даних авторським колективом у складі архітекторів І. Могитича, Г. Крук, Я. Швеця, за участю Н. Сліпченко (рецензент П. Жолтовський) було розроблено ескізний проект реставрації пам’ятки, яким передбачено повернути їй первісний вигляд. Після робіт, виконаних у 1989-1990 рр., вона була значно зменшена в розмірах.

Тепер береже це диво ієрей Віталій Булавицький, настоятель Свято-Троїцького храму, з дружиною та парафіянами. Постійна опіка та турбота даються взнаки. Коли б ви не прийшли до Божого храму, завжди побачите чистоту та порядок, які царюють навколо церкви. Минулого року на кошти прихожан та благодійників було побудовано новий іконостас, намальовано ікони.

Завдяки доброті та відкритості теперішнього настоятеля храму на службу приходить все більше людей, які намагаються допомогти отцю Віталію зберегти не лише пам’ятку архітектури, а й духовний скарб кожного. У церкві хрестять малят, благословляють школярів та студентів на навчання, вінчають закоханих, відспівують померлих… Тут допомагають знайти спокій і душевну рівновагу, підтримують і ніколи не відмовляють.

Минулого тижня Свято-Троїцька церква відзначала одне з найбільших християнських свят – Трійцю. Храм, за давнім звичаєм, прикрасили клечанням. До нього прийшло багато гостей та прихожан.

Настоятель храму постійно шукає благодійників та меценатів, які можуть допомогти у збереженні архітектурної та духовної пам’ятки, адже вона нині – у аварійному стані.

Наталія БОНЬ,

студентка І курсу фізичного факультету університету ім. Б. Хмельницького.

«Вісник Золотоніщини», 28 травня 2010 р.