Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Травневий останній шкільний дзвоник далекого 1955 року сповіщає не лише про кінець навчального року, а й про те, що ми, нарешті, маємо повну середню школу, наповнену змістом в повному розумінні цих слів. Від того часу школа остаточно оформилася повноцінними педагогічним і учнівським колективами. До цього дня школа йшла довгих З роки. Цю подію переоцінити неможливо.

І от, сам Господь Бог посилає, Доля направляє, а міністерство призначає керівником школи чудову людину, талановитого педагога і організатора. Вчителя Душі Людської – Клименка Володимира Федоровича. Нам поталанило. Маємо справжнього, достойного директора середньої школи.

Створюється мандатна комісія по набору учнівського колективу 8 класу на конкурсній основі, яку він і очолює. Як сьогодні, пам’ятаю, аудиторія переповнена педколективом школи, кандидатами в 8 клас і їх батьками. Перелистують особисті справи кандидатів. Та ось доходить черга і до моєї. Головуючий задає питання: “3 яких слів складається слово Володимир?” І ще декілька питань. Дана вірна відповідь. Ось уже маємо 40 “щасливчиків”-учнів. Клас набрано.

Та не навчанням єдиним жили школярі. Танцювали, співали, ставили спектаклі… Ковтунівська молодь так тоді співала, що наш спів почули, навіть, в області. Наша художня самодіяльність гриміла навкруги.

Художнім керівником і організатором був теж сам Володимир Федорович. Тепер ми розуміємо, як він з усим справлявся, встигав. Для нього це були не посади, а стан його Душі.

Ось так промайнуло три роки. Ось уже і випускний вечір… Тривожним було розставання… Дорога в світ життя – відкрита. І ми пішли в світ життя дорогою, накресленою особистою долею.

Випускник 1955 року – Володимир Горбань.