Я іду на урок
Щоб повідать сучасним
Про Шевченка малого,
Щоб хотілось усім
Дізнатись про нього,
Його доленьку-долю,
Неприкрите сиріцтво,
Про родинне нещастя,
Про Ярини каліцтво,
Від якого немає
Ані лік, ані ліку,
Жив Шевченко для нас
До кінця свого віку.
Його “Думи мої…”
Лиш для нас і про нас
І несу “Гайдамаки”
Переконано в клас.
Наче вперше в житті
Складаю конспект
І шукаю, як саме
Розкрити секрет.
Щоб у класі моїм:
Ні байдужих, ні злих,
Чи розбудить когось
Його плач “Єретик”?
Чи “Кавказ” зацікавить
Тих, що нині ростуть.
І тривожиться думка:
Чи вони мене ждуть?
Дай же, Боже, таланту
Розбудить його “Сон”,
Щоб “Комедія” з болю
Небайдужа була,
Щоб у кожного в класі
Пробудилась душа.
Косминіна Поліна Василівна,
учитель української мови та літератури Драбівецького НВК,
випускниця 1970 року Ковтунівської середньої школи