Я іду на урок

Щоб повідать сучасним

Про Шевченка малого,

Щоб хотілось усім

Дізнатись про нього,

Його доленьку-долю,

Неприкрите сиріцтво,

Про родинне нещастя,

Про Ярини каліцтво,

Від якого немає

Ані лік, ані ліку,

Жив Шевченко для нас

До кінця свого віку.

Його “Думи мої…”

Лиш для нас і про нас

І несу “Гайдамаки”

Переконано в клас.

Наче вперше в житті

Складаю конспект

І шукаю, як саме

Розкрити секрет.

Щоб у класі моїм:

Ні байдужих, ні злих,

Чи розбудить когось

Його плач “Єретик”?

Чи “Кавказ” зацікавить

Тих, що нині ростуть.

І тривожиться думка:

Чи вони мене ждуть?

Дай же, Боже, таланту

Розбудить його “Сон”,

Щоб “Комедія” з болю

Небайдужа була,

Щоб у кожного в класі

Пробудилась душа.

Косминіна Поліна Василівна,

учитель української мови та літератури Драбівецького НВК,

випускниця 1970 року Ковтунівської середньої школи

Погода