Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Після зустрічі з Анатолієм Дерев’янком, який розповідав нам про хлопців та дівчат, які воюють на Сході України, я чимдуж поспішав додому. Хотілося найскоріше розповісти мамі про мужність наших героїв та виразити свої враження у вірші.

…За допомогою мами на листку паперу з’явилися рядки, які я присвятив односельцю.

 Про зустріч нам оголосили в школі.

Діти промови та вірші учили.

Сказали, що зустрінемось з героєм,

А в двері зайшов молодий хлопчина.

Сором’язливий й зовсім не пихатий.

Так посміхнувся лагідно й привітно,

Він про війну почав розповідати

І як відстоюють Вкраїну гідно.

Про те, як тяжко, не сказав ні слова,

Як ворог там стріляє й сипле «Градом»..

Закінчив розповідь – так тихо було в школі –

Сьогодні, тут, для нас всіх став він братом.

Йому лиш двадцять три – квітучі роки.

Йому б лиш дівчину за плечі обіймати…

А він до перемоги лічить кроки,

При зорях спить й тримає автомата.

Потиснув руку, я палав від щастя,

Від гордості земля пливла перед очима.

І не страшні нам вороги й нещастя,

Коли на варті – молодий сільський хлопчина.

Ростислав Нетудихатка,

8 клас