Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Клименко В.Ф.

О. ВОЛОДІН
журнал «Народное образование», №1, 1982

Вперше у Золотоніському районі мені довелося побувати десять років тому, в 1971/72 навчальному році. Вже тоді цей район, не відрізнявся особливо сприятливими умовами економічного розвитку, станом народної освіти займав одне з провідних місць не тільки на Черкащині, але і в Українській РСР. Це було чітко видно з успіхів у здійсненні загальної середньої освіти, повний перехід до якого рішеннями XXIV з’їзду партії був тоді поставлений в якості головного завдання подальшого вдосконалення системи народної освіти.
Читати далі »

Незабаром виповнилося б 80 років від дня народження відомого у краї педагога, керівника і організатора освітянської галузі на Золотоніщині, мудрої, доброї, безкомпромісної, вимогливої, далекоглядної людини, заслуженого учителя України Володимира Федоровича КЛИМЕНКА, який своєю невтомною багатогранною працею, глибоким знанням усіх деталей освітянської ниви, реальними здобутками навчальних закладів неповторно впливав на розвиток шкільних справ не тільки у районі, а й далеко за його межами.

Він народився 25 грудня 1926 року в багатодітній селянській сім’ї у селі Мехедівка Драбівського району. Закінчив Золотоніське педагогічне училище, історичний факультет Київського педінституту. Працював вчителем початкових класів, піонервожатим, секретарем райкому комсомолу, директором Ковтунівської середньої школи.

Читати далі »

Зал аплодував — щиро, завзято, не шкодуючи рук. А він стояв на сцені усміхнений і щасливий.

— Справжнісінький артисті — захоплено вигукнув мій сусіда зліва. — Аж не віриться, що це — завідуючий райвно.

— Не тільки, — заперечила сусідка справа. — Володимир Федорович ще й наш депутат районної Ради…

СТАНОВЛЕННЯ

Він зростав у колгоспній родині, в якій було дванадцятеро дітей. І всі — трактористи, механізатори, бригадири. Словом, люди авторитетні, працьовиті: дехто ще до війни нагороди мав. Йому ж, коли та війна розпочалася, ішов тільки п’ятнадцятий. Відтак, старші брати — на фронт, а він батьків помічник. Тяжко пораненого льотчика-політрука Федір Федорович підібрав і виходив, щодня, щогодини ризикуючи родиною і власним життям, — Володимир не лише знав про це, а й подружився з воїном, доглядав його. Листівки вишукував, що їх скидали радянські літаки, приносив другу, аби йому легше було з колгоспниками розмовляти, на боротьбу їх піднімати. і на варті стояв, коли в домівці збиралися підпільники.

З досвіду роботи масових гуртків Ковтунівської середньої школи

Читати далі »