Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Особливу роль в історії розвитку освіти Золотоніщини безумовно відіграв Володимир Федорович Клименко, який протягом 1959-1992 років був беззмінним керівником великої освітянської родини. Його життєвий шлях – це яскравий приклад становлення талановитої людини.

Народився Володимир Федорович 25 грудня 1926 року в с.Мехедівка Драбівського району в багатодітній родині. Належав до покоління, яке зазнало всі тяготи життя. Довелось пережити наслідки колективізації, голод 30-х, війну і розруху. Та й трудові будні після закінчення Золотоніського педучилища, де він навчався протягом 1944 -1947 років, були непростими.
Педагогічну діяльність розпочав старшим піонервожатим, згодом працював учителем молодших класів. Організаторські здібності молодого вчителя не пройшли непоміченими: невдовзі його обрали секретарем райкому комсомолу. Проте тяга до школи дала себе знати. Тому після закінчення заочного відділення історичного факультету Київського педінституту без зайвих роздумів погодився у 1952 році працювати директором Ковтунівської неповної середньої школи, яка того ж року була реорганізована у середню школу. Багато проблем постало перед новоствореною середньою школою. Не вистачало унаочнення, хімічного та фізичного приладдя для старших класів, але на протягом одного навчального року всі ці питання було вирішено. Особливу увагу директор приділив тим, з ким довелось працювати, бо у школі він був єдиним, хто мав вищу педагогічну освіту. Вже наступного року майже всі вчителі школи стали заочниками вузів.

Ще в педучилищі він прилучився до художньої самодіяльності, від так і в Ковтунах виявився її організатором та активним учасником. Саме тому багато уваги в школі приділялося гуртковій роботі. Особливі досягнення здобули співочий, драматичний і танцювальний. В їх роботі активну участь брали вчителі та батьки.
Сім років Клименко В.Ф очолював Ковтунівську школу, яка за цей час перетворилася на справжній осередок культури на селі. Жодного свята не відбувалося без концертів учителів та учнів, без заходів, організованих школою. Школа була успішно представлена на першому та другому фестивалях молоді Черкащини, а у 1956 році прийшов успіх на сільськогосподарській виставці у Києві.
В травні 1959 року Володимир Федорович був призначений на посаду завідуючого Золотоніським районним відділом народної освіти, де пропрацював до 1992 року. За цей час відділ освіти став одним із кращих в області. Досвід його роботи вивчався на республіканському та всесоюзному рівнях. Можна сміливо сказати: більшість здобутків району в галузі народної освіти — то результат наполегливості, ініціативи й умілого керівництва Клименка В.Ф. Він глибоко знав кожну школу, кожний педагогічний колектив — і потреби, і можливості, розумів, що без високоосвічених педагогічних кадрів та міцної матеріально-навчальної бази неможлива висока якість освіти і докладав значних зусиль для її розвитку. Саме він причетний до того, що в кожному селі було створено переважно середні школи.
Люди, які працювали з Володимиром Федоровичем відмічали його потяг до творчості, всього передового. Що б не почув він, не побачив, не вичитав хорошого — все прагнув запровадити. Про його уміння виділяти головне, бачити перспективу можна складати легенди. Нерідко бувало так, що виходить у світ якась постанова, а у Золотоніському районі уже багато зроблено з того, про що в ній ідеться. Так було, зокрема, і з дошкільним вихованням, і з виробничим навчанням, і з переходом на нові навчальні плани і програми… Вражала його працелюбність, відданість своїй справі, які не зникали з роками.
Бажання бути першим – одна з важливих рис Клименка як керівника. Саме це насамперед забезпечувало намагання відділу освіти бути кращим не лише в області. Досвід роботи Золотоніського районного відділу освіти вивчався, розглядався, був схвалений колегіями Міністерства освіти республіканського та союзного рівнів, представлявся на виставках різних рангів. До Золотоноші за досвідом приїздили з Москви, Києва, Чувашії, Білорусії, Молдавії, сусідніх областей, районів.
Володимир Федорович був одним з найавторитетніших керівником освіти не лише Черкащини. Йому було присвоєно звання: “Заслужений учитель України”, “Відмінник народної освіти України та СРСР”. Він удостоєний ряду урядових нагород, серед яких орден “Знак Пошани”, орден Жовтневої революції, численні медалі та грамоти.
Помер Володимир Федорович Клименко 23 квітня 1997 року.
За роки, пройдені без Клименка В.Ф., його послідовники за складних умов зуміли зберегти мережу закладів, істотно змінити їх статус і назви.
Час віддаляє нас від людини, якої немає з нами. Але ще довго в здобутках Золотоніського району буде помітний глибокий, яскравий слід, залишений В.Ф.Клименком.