Пам’яті М.Ф.Пономаренка

 

1 січня 2010 року на 90-му році пішов з життя відомий в педагог, краєзнавець і громадський діяч із Золотоноші М.Ф. Пономаренко. Він належав до покоління, яке зазнало всі тяготи життя. Довелось пережити наслідки колективізації, голод 30-х, війну і розруху, відбудову і перебудову, складні роки становлення української держави…


Народився Михайло Федорович 28 жовтня 1920 року у сім’ї вчителя у с. Підставки Золотоніського району. Після закінчення Горобіївської семирічної школи з 1935 року навчався в Золотоніському педагогічному училищі. У 1938-1940 роках вчителював на Золотоніщині. У 1940 був призваний до лав Червоної Армії. Пройшов усю Велику Вітчизняну війну від першого до останнього дня від західного кордону СРСР до Північного Кавказу, і від Кавказу до Праги. Проявив мужність і відвагу під час визволення України, на Сандомирському плацдармі, на Одері, під час штурму Берліна, при визволенні Праги. Був поранений, контужений. Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеня і Червоної Зірки, медалями «За бойові заслуги», «За здобуття Берліна», «За визволення Праги» та багатьма іншими. Після Перемоги пов’язав свою долю з освітою. У 1946 році закінчив Черкаський педагогічний інститут за спеціальністю «українська мова та література». Працював вчителем Золотоніської школи № 4. Маючи великі здібності та наполегливість до вивчення іноземних мов, у 1951 році вступив, а у 1954 — успішно закінчив заочно Київський державний інститут іноземних мов. Завдяки своїй ерудиції, старанній підготовці до уроків, проведенню цікавих змістовних занять він завоював авторитет серед колег, батьків та учнів. Саме за доброту і вимогливість, гуманність і розуміння його любили та шанували всі, хто спілкувався з ним. У 1975 році Михайлу Федоровичу було присвоєно почесне звання «Заслужений учитель УРСР». Вийшовши на заслужений відпочинок у 1978 році М.Ф.Пономаренко не поривав зв’язків з освітою, брав участь у освітянських форумах, консультував учителів.

Пристрасть всього життя Михайла Федоровича — краєзнавство. Він став одним із фундаторів історичного краєзнавства Черкащини. Ще в 1946 році організував гурток юних краєзнавців у школі, а через деякий час — товариство «Слідопит». Саме він створив і протягом 1960 по 1978 років на громадських засадах очолював Золотоніський краєзнавчий музей. Особисто зібрав і опрацював понад 5000 музейних експонатів.

Як дослідник минувшини М.Ф. Пономаренко підготував понад 3 тисячі публікацій, історико-краєзнавчих нарисів, видав оригінальні машинописні краєзнавчі альманахи, відкрив близько 300 пам’яток археології. Михайло Федорович брав участь у роботі над унікальною 26-томною серією «Історія міст і сіл УРСР». Він був лауреатом республіканської премії імені В.Антоновича та двох обласних — імені М.Максимовича. У 1995 році йому присвоєно звання Почесного члена спілки краєзнавців України.

М.Ф. Пономаренко був талановитою, творчою особистістю. З-під його пера вийшло п’ять поетичних збірок, ним перекладено багато творів з 12 мов.

Характер мав волелюбний, бунтарський. Власним прикладом закликаючи оточуючих до дій, Михайло Федорович завжди перебував у вирі суспільно-політичного життя. Він всім серцем сприйняв незалежність України. Стояв біля витоків Народного Руху, був засновником блоку «Демократична Золотоніщина», першим підняв синьо-жовтий прапор над Золотоношею. У 1990-91 роках редагував місцеву рухівську газету «Воля». Був учасником Установчих зборів Народного Руху України та всіх наступних національно-демократичних форумів.

 

Погода