Тема уроку:    Розвиток зв’язного мовлення.

Твір-опис пам’ятники історії та культури.

Пам’ятник Великому Кобзареві.

Мета уроку:  Формувати вміння писати твори-описи пам’яток історії та культури.

Розвивати усне і писемне мовлення, мислення, логіку, збагачувати словник дітей.

Виховувати національну свідомість.

Обладнання:   Плакат із зображенням пам’ятника Т.Г.Шевченку,

план-схема, путівники, картки, магнітофонний запис

Хід  уроку

1. На фоні музики звучать рядки з Шевченкового «Заповіту»

Учениця. Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій.

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий…

Учитель. Твоє заповітне бажання виконали вдячні нащадки, дорогий Тарасе, наш рідний Кобзарю. Піднісся ти над Україною у всій своїй величі. І стоїш ти на сторожі волі і незалежності свого народу. (Вчитель звертає увагу на плакат).

Звідси, з Чернечої гори, яка давно вже стала Тарасовою горою, священним місцем для кожного українця, тобі видно і степи, і лани, і кручі, і прекрасний Дніпро, що споконвіку котить могутні хвилі свої аж до Чорного моря.

Ніколи не заросте народна стежка до тебе, батьку Тарасе. Ми, діти твої, завжди будемо пам’ятати рядки, викарбувані на гранітній плиті біля славетного обеліска.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути…

(Звучить пісня у виконанні В.Зінкевича).

Учитель. У кожного, хто буває на Тарасовій горі, складається своє, особисте враження від величності пам’ятника Шевченку. Ви теж відвідали це священне місце.

Яке ж враження справив на вас цей пам’ятник? Сьогодні ми маємо можливість висловити свої думки.

 

2. Тема уроку:    Розвиток зв’язного мовлення.

Твір-опис пам’ятника історії та культури.

(Публіцистичний стиль).

Пам’ятник Великому Кобзареві.

Мета уроку:   Душею і серцем ще раз доторкнутися до величної постаті

генія українського народу.

Вчимося правильно, зв’язно, логічно висловлювати свої

думки.

Епіграфом до твору я пропоную взяти рядки із поезії нашого земляка, поета – Максима Гаптара «Тарасова гора»:

Свята святих – Тарасова гора

у величі за Еверести вища,

як слово правди, незборимо віще,

як торжество вселюдського добра.                  М.Гаптар

Запам’ятайте ці рядки! (Акцентую увагу на метафор. вислові). Записуємо в зошитах дату, тему, заголовок до твору і епіграф.

2. Далі – словникова робота. (Зазначте в зошитах). Діти, подивіться на дошку. Ці слова вам знайомі. Їх лексичне значення ми з’ясували на попередньому уроці. Але я ще раз хочу загострити вашу увагу на них (бо вони будуть потрібні вам для написання твору). Зачитайте ці слова.

Тепер звернімо увагу на слова пам’ятник і пам’ятка. Вони схожі за написанням? А за звучанням? Зверніть увагу на тлумачення цих слів. Згадаємо, як називаються слова, що схожі за написанням і звучанням, але різні за лексичним значенням? Пароніми. (Назвіть). Приведіть приклади паронімів. Адресат – адресант; компанія – кампанія; писемність – письменність.

3. Звернімося до фотографії самого пам’ятника. Розглянемо плакат із зображенням постаті Кобзаря. Подивіться зблизька на фотографію у ваших путівниках.

Запитання до учнів.

1.)   Хто автор цього мистецького витвору? Що ви про нього знаєте? Хто керував архітектурними роботами при спорудженні пам’ятника?

Учениця. Манізер Матвій Генріхович – відомий російський скульптор, народний художник, заслужений діяч мистецтв Білорусії та України. Автор пам’ятників Шевченку в Харкові, Каневі та Києві.

Левінсон Євген Адольфович – російський архітектор. Удвох працювали над пам’ятниками Шевченку в Києві та Каневі.

2.) Чи завжди могила мала такий вигляд?

Учень. Помер Т.Г.Шевченко в чужому холодному Петербурзі 10 березня 1861 року. 22 травня прах Великого Кобзаря було перевезено і поховано у рідній, теплій, квітучій українській землі. За козацьким звичаєм могилу насипано у вигляді кургану і поставлено дерев’яний хрест, який, з роками, було замінено на чавунний.

У липні 1923 року на могилі поета було встановлено тимчасовий пам’ятник, відлитий з чавуну робітниками Городищенського цукрового заводу.

У 1939 році на ознаменування 125-ї річниці з дня народження Кобзаря на його могилі встановлено бронзовий пам’ятник роботи скульптора Манізера та архітектора Левінсона. Поруч відкрито літературно-меморіальний музей.

Учениця. Хочу додати, що у 1921 році у с. Леськи був поставлений пам’ятник Шевченку скульптором Панасенком (місцевий умілець). Це був перший пам’ятник Кобзареві на рідній Черкащині.

3.) Яке загальне враження справляє на вас сам пам’ятник?

Який він є?

Для цього згадаймо, що є «даним» і «новим» у творі-описі?

Учениця. «Дане» – предмет, тут – пам’ятник, і його окремі деталі; «нове» – це ознаки пам’ятника і окремих його частин.

Учитель.

«Дане»	«Нове»
Пам’ятник (монумент або скульптура)	(Який є пам’ятник або монумент,  скульптура) величний, прекрасний, дорогий, рідний пам’ятка культури, геніальний витвір митця, найголовніший пам’ятник

 

Тут може бути хорова або колективна відповідь. Працюють всі, без винятку.

«Дане»	«Нове»
Постать – (постава)	бронзова, велична, незламна, горда, незалежна, прекрасна, рідна, зображена на повний зріст

Деталі постаті –

голова              – схилена, похилена, нахилена;

вираз обличчя – у задумі;

брови                – зведені до перенісся;

 

(постава)

одяг (пальто)    – легкий, пальто розстебнуте, з розвіяними вітром

полами, що символізує волю, незалежність;

постамент         – високий, пірамідальної форми;

насип                 – у вигляді козацької могили, порослий травою, у вигляді

кургана.

Учитель. Увага на дошку. Прочитайте точні дані про пам’ятник, що теж можуть виступати в ролі ознак. Зазначте в зошитах. Зверніть увагу на правопис підкреслених слів.

Постать   – бронзова, висотою 3,5 метра;

постамент – лабрадоритовий, висотою 7,5 метра;

насип         – двоярусний, заввишки 6,5 метра.

4.) Учитель. Працюємо з картками. (Усно). Перед вами картка з двома завданнями, прочитайте їх.

1. Завдання. Скласти словосполучення з опорними словами.

2. Завдання. 2-3 словосполучення (за вибором) ввести в речення. (Пам’ятник, мислитель, краєвид, звичай, круча, постамент, постать, постава, голова, обличчя, одяг).

(Кому складно, той працює тільки над першим завданням).

4. Наступний етап роботи – колективне складання плану до твору на задану тему. (Запишіть у зошитах – план).

Самостійно опрацюйте план-схему до твору-опису пам’ятники історії та культури. Продумайте окремі пункти до майбутнього плану. (1 хв.)

План-схема

І. Відомості про людину, якій встановлено пам’ятник, і де він встановлений.

II. Історія створення пам’ятника. Хто є автором монумента.

III. Загальне враження від мистецького витвору.

IV. Опис самої скульптури.

V. Опис постаменту.

VI. Як вписується пам’ятник у місцевість. Як він сприймається в архітектурному ансамблі площі, на якій знаходиться.

Ваші пропозиції. Працюємо активно. Як буде звучати 1 пункт плану, 2…

Орієнтовний план

І. Пам’ятник Великому Кобзареві на Чернечій горі.

П. Від козацької могили до величного пам’ятника.

Ш. Чудовий витвір мистецтва – знак всенародної любові до Т.Г.Шевченка.

IV. Вигляд могили Тараса.

V. Двоярусний насип.

VI. Лабрадоритовий постамент.

VII. Бронзова постать Шевченка

1. Лице Шевченка.

2. Постать поета, одяг.

VIII. Могила Кобзаря вдало вписується в архітектурний ансамбль, назва якому – Тарасова гора.

5. Робота на чернетках

6. Зачитування окремих фрагментів із творчих робіт.

Ш. Підсумок уроку.

Зразок твору

Пам’ятник Великому Кобзареві

Повільно котить свої могутні хвилі Дніпро-Славута. Над ним, трохи нижче давнього міста Канева, серед зелених пагорбів, заквітчаних ланів широкополих у чарівному куточку природи, в одвічній красі стоїть Чернеча (нині Тарасова) гора. На тій горі, якій випало стати відомою всьому світові, звівся з бронзи пам’ятник геніальному мислителю, поетові, художнику – Тарасові Григоровичу Шевченку.

Цей величний монумент – символ безмежної любові українського народу до свого вірного сина – Великого Кобзаря.

Саме тут, серед мальовничого краєвиду, як і заповідав поет, могло спочити його натруджене серце.

За козацьким звичаєм могилу було насипано у вигляді кургану і поставлено дерев’яний хрест.

Неодноразово висувалася ідея створення пам’ятника, гідного великому митцеві. Та тільки у 1939 році скульптору Матвію Генріховичу Манізеру та архітектору Євгену Адольфовичу Левінсону вдалося втілити роками вимріяний образ у бронзі і камні. На канівській кручі виріс прекрасний мистецький витвір.

Відтоді могила Тараса має такий вигляд: двоярусний насип, заввишки 6,5 метрів, увінчаний лабрадоритовим постаментом, що сягає вгору на 7,5 метрів. На ньому височить 3,5-метрова бронзова постать Т.Г.Шевченка.

Він зображений на повний зріст. Привертає увагу відвідувачів постава поета – велична, горда, незламна. Голова схилена трохи вперед, обличчя – у задумі. Поли легкого одягу розвіває весняним вітром, що символізує волю, незалежність. У сонячний, погожий день скульптурне зображення (силует скульптури або обриси) чітко виділяються на тлі голубого неба.

Пам’ятник, з викарбуваними невмирущими рядками на гранітній плиті біля постаменту, створюють атмосферу святості, великої значущості, вимагають високої національної свідомості від кожного українця. Могила Кобзаря прекрасно вписується в архітектурний ансамбль, назва якому – Тарасова гора.

В.М.Москальчук, учитель

української мови та літератури

колегіуму „Берегиня” м. Черкас