Слово про маму
МАТИ ІДЕ...
Мати іде.
Я прошу всіх присутніх устати.
Тихо іде
У болючій своїй сивині.
Сонцем пашить.
Слово ніжності й добрості “мати”.
Світлом її
Усміхається поле весні.
Всі ми, усі
Невсипущої матері діти,
Хто б не були –
Генерал, космонавт чи поет.
Серце її
Наближає найдальші орбіти,
Що від землі
Простяглись до високих планет.
Доля дітей
Борозниться за обрії прямо,
Кришить метал…
Але в час, як приходить біда,
Знов на вуста
Прилітає, мов ластівка: “Мамо!”
Гоїть наш біль
Материнська цілюща вода.
Очі її
Нас ведуть, наче вогники віщі,
Через літа,
Котрі крутять дорогу не раз.
Гірко лише –
Наші мами на світі не вічні,
Часто вони
Дуже швидко відходять од нас.
Руки її –
Щоб добро голубіло в зеніті,
Губи її –
Щоб не гасли розрада і сміх…
Всі ми, усі
Материнським теплом обігріті…
Мати іде
Треба встать.
Це стосується всіх!