Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Сільська громада

Стали відомими деякі статистичні дані 2009 року. Не можуть не радувати повідомлення про те, що у минулому році українці побили рекорд народжуваності за часи незалежності. В Україні народилося близько 530 тисяч дітей, що є найвищим показником народжуваності за останні 18 років. Тенденція до поліпшення демографічної ситуації є стійкою впродовж кількох минулих років. Якщо вірити пресі, то у 2008 році кількість новонароджених була на 8% більшою за попередній рік та майже на 36% – від 2001-го. Найбільший рівень народжуваності зафіксовано у Львівській, Донецькій і
Читати далі »

Вже декілька років немає поряд з нами самодіяльного поета з Мицалівки Бориса Остапчука. Свої перші вірші він почав писати ще в студентські роки, але не друкувався – писав для себе. Згодом деякі вірші таки потрапили на сторінки газет „Вісник Золотоніщини”, „Златокрай”, „Сім’я”. Відомо, що Борис Іванович мав 4 рукописні збірки: „Крок назустріч”(1960 р.), „Що мене хвилює” (1970 р.), „Тет-а-тет” (1980 р.), „Самими буденними словами…” (1990 р.). Але опублікувати їх не зміг. Як спогад про нього в нашій школі залишились лише окремі вірші. Проте їх тематика і сьогодні надзвичайно актуальна. Нижче ми

Читати далі »

Так називає себе у власних поезіях Борис Іванович Остапчук з Мицалівки. Його односельці довго не могли пригадати: хто б міг бути тим самим загадковим поетом, вірші якого були надруковані не так давно у газеті “Голос України” під псевдонімом Борис Ост? І це не дивно. У селі він живе одинаком, друзів не має, намагається ні з ким не конфліктувати, свій поетичний дар не афішує. Вірші пише здебільшого для себе і рідних людей. Тільки останнім часом наважився послати декілька до республіканських видань. І от – перший дебют в “Голосі України”.

Читати далі »

У тридцяті роки ХХ-го століття релігійне життя у  райцентрі місті Золотоноші було надзвичайно активним і одночасно складним. Таке враження складається після ознайомлення з великою за об’ємами архівно-слідчою справою за номером 6272 (Р 5625, опис І), яка містить у собі слідчі матеріали на шістьох священиків, котрі мешкали 1937 року у цьому місті і були пов’язані поміж собою надзвичайно складними і заплутаними стосунками, не завжди доброзичливими і зрозумілими для стороннього ока, особливо з подання такої вельми одіозної структури, як НКВС.

Це слід віднести ще й на рахунок того, що у цьому невеликому містечку неподалік від Красногорського монастиря традиційно було зосереджено багато православних віруючих. Золотоноша поділялася на дві великих парафії: Троїцьку і Благовіщенську. До 1934 року діяла також цвинтарна Свято-Миколаївська церква. Після закриття у 1924 році Красногірського жіночого монастиря до осередку віруючих золотоніської духовної громади влилася досить вагома і стійка за вірою група сестер святої обителі.

Читати далі »

У тридцяті роки ХХ-го століття релігійне життя у  райцентрі місті Золотоноші було надзвичайно активним і одночасно складним. Таке враження складається після ознайомлення з великою за об’ємами архівно-слідчою справою за номером 6272 (Р 5625, опис І), яка містить у собі слідчі матеріали на шістьох священиків, котрі мешкали 1937 року у цьому місті і
Читати далі »

За 15 кілометрів на північ від райцентру біля річки Золотоношка розкинулося село Мицалівка. Тамтешня місцевість погорблена, обрамлена листяним лісом, ростуть тут здебільшого вільхи, осики й дуби. Найближчими сусідами цього населеного пункту є села Ковтуни, Антипівка, Вознесенське, Подільське. Мицалівка підпорядкована Ковтунівській сільській раді.

Читати далі »

Ось і верби схилились над шляхом,

Коси їм заплітають вітри.

Ти на працю і пісню багате,

Моє рідне село Ковтуни.

О. Мала

Село Ковтуни, центр однойменної сільської ради, лежить за 15 км на північ від райцентру біля р. Золотоношка на погорбленій місцевості. Найближчими сусідами цього населеного пункту є села Драбівці, Скориківка, Подільське, Сеньківці, Мицалівка. Остання, до речі, належить Ковтунівській сільраді. Не так далеко від Ковтунів знаходяться село Вознесенське та станція Пальміра.

Читати далі »

У передостанню суботу жовтня у Мицалівці вперше святкували День села. Зазвичай невеликі населені пункти дещо обділені увагою. От і вирішили мицалівчани подбати про свій відпочинок: склали сценарій свята, запросили на нього не лише місцевих жителів, а й усіх, хто проростає звідси родовим корінням. Чималенькою виявилася сільська родина і свято вдалося на славу.

Провели його на площі біля магазину, куди зійшлися і молодь, і ветерани села. Перед початком заходу вдалося поспілкуватися із мицалівчанками Параскою Кононенко та Марією
Читати далі »

Якою повинна бути жінка, щоб через сорок років подружнього житгя чоловік сказав: «Вона – послана мені Богом!» Щоб він отак прийшов у редакцію районної газети, отак сів на
Читати далі »

Артюшенко Павло Петрович, 1903 р. н., уродженець с. Мицалівка, українець, б/п. Проживав у с. Мицалівка. Колгоспник. Трійкою УНКВС по Київській області 17 серпня засуджений до розстрілу. Реабілітований 20 липня 1989 р. згідно з Указом ПВР СРСР від 6 січня 1989 року.
Мірошніченко Петро Євменович, 1900 р.н., уродженець с. Мицалівка, українець, б/п. Проживав на х. Петровського Золотоніського району. Одноосібник. Колегією ДПУ УРСР 3 грудня 1930 року засуджений до 3років ВТТ. Реабілітований 21 листопада 1989 р. згідно з Указом ПВР СРСР від 16 січня 1989 р.
Строкань Михайло Панасович, 1904 р.н., уродженець с. Мицалівка, українець, б/п. Проживав у с. Мицалівка. Тесля. Трійкою УНКВС по Полтавській обл. 17 серпня 1937 року засуджений до 10 років ВТТ. Реабілітований 29 травня 1989 року згідноз Указом ПВР СРСР від 16 січня 1989 року.
Чубов Олександр Олексійович, 1874 р.н., уродженець с. Мицалівка, українець, б/п. Проживав у м. Золотоноша. Священик. Трійкою УНКВС по Київській області. 28 серпня 1937 року засуджений до розстрілу. Реабілітований 22 червня 1966 року Черкаським облсудом.
Ковтуненко Василь Степанович, 1892 р.н., уродженець с. Ковтуни, українець, б/п. Проживав у с. Ковтуни. Колгоспник. Трійкою УНКВС по Полтавькій області  21 – 23 березня 1938 року засуджений до розстрілу. Реабілітований 9 лютого 1957 року Черкаським облсудом.
Лукирич Іван Васильович, 1902 р.н., уродженець с. Ковтуни, українець, б/п. Проживав у с. Ковтуни. Колгоспник. Трійкою УНКВС по полтавській області 2 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Реабілітований 26 січня 1957 року Черкаським облсудом.