Ковтунівський навчально-виховний комплекс

У передостанню суботу жовтня у Мицалівці вперше святкували День села. Зазвичай невеликі населені пункти дещо обділені увагою. От і вирішили мицалівчани подбати про свій відпочинок: склали сценарій свята, запросили на нього не лише місцевих жителів, а й усіх, хто проростає звідси родовим корінням. Чималенькою виявилася сільська родина і свято вдалося на славу.

Провели його на площі біля магазину, куди зійшлися і молодь, і ветерани села. Перед початком заходу вдалося поспілкуватися із мицалівчанками Параскою Кононенко та Марією

Скороход, які відпочивали від буденної праці на розставлених півколом біля імпровізованої сцени стільцях. Вони розповіли, що останній раз гуртом святкували Івана Купала, але було це кілька років тому. Жінкам приємно, що до села завітали артисти.

Привітав односельців голова Ковтунів і Мицалівки Святослав Строкань. Він говорив про любов до рідної землі і необхідність пам’ятати, звідки вийшов у широкі світи, запрошував допомагати доброю порадою і матеріально.

Вчителька Ковтунівського НВК Тамара Авраменко нагадала історію рідного села, перша писемна згадка про яке датована 1713 роком.

На початку XX століття потреби місцевих селян задовольняли 11 ткачів, 2 шевці, 4 кравці та 2 теслі. Діяли тут 14 вітряків, 2 парових млини, цегельня та кузня. Найбільше жителів – 1201 особу налічувала Мицалівка у 1923 році. А потім були буремні роки голодомору і колективізації, Великої Вітчизняної війни. Нині у селі проживає лише 278 осіб, здебільшого – люди пенсійного віку, тому у звітах перемагає сумна статистика: померло більше ніж народилося.

Розповідаючи про історію Мицалівки, Тамара Миколаївна згадала про її визначних людей, зокрема танкіста-фронтовика, кавалера орденів Слави III ступеня та Червоної Зірки – Івана Ільковича Кроху. Бойові ордени під час війни отримали також інші: Артюшенко, Строкань, Харь. Фронтовими шляхами пройшли Лаврентій Ямборський, Олександр Костогриз, Олексій Кроха, Іван Видриган. Не оминали трагічні події мицалівчан і у мирний час: у горнилі Чорнобильської АЕС побував Микола Кроха. Щоб вшанувати тих, хто загинув або згодом відійшов у вічність від отриманих ран і, хвороб, односельці запалили свічку пам’яті.

Пишаються мицалівчани своїми трударями, першими механізаторами села Степаном Артюшенком та Григорі-єм Гринцем, Іваном Харем та Тихоном Строканем, кавалерами ордена «Знак пошани» Миколою Строканем та Марією Крохою, ордена Трудового Червоного Прапора – Любов’ю Крохою.

Згадали на святі мицалівських учителів, серед них – Марія Каневська і Марія Тав’єнко, Параска Василенко й Іван Строкань, Марія Строкань (Тав’єнко) та Ліза Опалінська. Остання починала свій освітянський шлях ще у церковно-приходській школі, яка діяла при місцевому храмові.

Стежка до батьківського порогу не раз приводила у Мицалівку кандидата технічних наук, доцента, декана факультету авіаційно-транспортних технологій, завідуючого кафедрою вищої математики Київського національного авіаційного університету Івана Ластівку та кандидата наук у галузі ветеринарної медицини Марію Артюшенко, капітана II рангу Петра Піскуна та дипломата-міжнародника Валерія Крюкова.

До останнього подиху оспівував мицалівські краєвиди самобутній поет Борис Ост (Остапчук). Серед найстарших жителів села – подружжя Лаврентія Степановича та Олександри Юхимівни Ямборських, які народилися у 1916 та 1917 роках. Вісімдесятирічний ювілей святкуватимуть Ганна Пилипівна Опалінська, Наталя Федорівна Вітер і Олексій Миколайович Пипка.. Взагалі ж, тих, кому за 80, у селі шістнадцятеро. Поважний ювілей – 70-річчя відзначили Ольга Пипка, Олексій, Микола, Антоніна і Ганна Строкані, Петро Мірошниченко, Варвара Вітер, Катерина Шеремет.

Більш ніж по півстолітття прожили у парах родини Данила Строканя, Олексія Опалінського, Олександра і Григорія Костогризів, Григорія  Теницького, Лаврентія Ямборського. Вони виховали чудових дітей та онуків, є гарним прикладом для молодих сімей Люби Ямборської та Юрія Федини, Зої і Михайла Савицьких, Ігоря і Нелі Калантаїв та інших. Є у Мицалівці і мати-героїня – Надія Правдзіва.

Ветеранів села і його молодь чудовою піснею «Летіла зозуля» привітали місцеві жительки Ольга Гринець і Паша Строкань. Щемні слова і лірична ніжна мелодія нагадали про важку жіночу долю, про вірність і любов.

А потім був концерт артистів районного будинку культури, який очолює мицалівчанка Наталя Джура. Про те, як гарно співали, які щирі слова знаходили для її односельців колеги Інна Богдан та Людмила Бурлака, навряд чи варто говорити. Чудові пісні солісток доповнювали танці хореографічного колективу під керівництвом Сергія Савченка, а ще – Людмила Бурлака подарувала мицалівчанам мелодію пісні «Ніч яка місячна», майстерно виконану на скрипці.

Була у програмі і святкова каша, яку приготували підприємці Микола та Олександра Симоненки. Мицалівчани довели, що вміють гарно працювати й відпочивати, і вирішили традиційно проводити День свого села у передостанню суботу жовтня

Любов МІНІНА.

«Вісник Золотоніщини», 6.11.2009 р.