Author Archive
Cписки реабілітованих жертв тоталітарного режиму, репресованих в позасудовому порядку
Артюшенко Павло Петрович, 1903 р. н., уродженець с. Мицалівка, українець, б/п. Проживав у с. Мицалівка. Колгоспник. Трійкою УНКВС по Київській області 17 серпня засуджений до розстрілу. Реабілітований 20 липня 1989 р. згідно з Указом ПВР СРСР від 6 січня 1989 року.
Мірошніченко Петро Євменович, 1900 р.н., уродженець с. Мицалівка, українець, б/п. Проживав на х. Петровського Золотоніського району. Одноосібник. Колегією ДПУ УРСР 3 грудня 1930 року засуджений до 3років ВТТ. Реабілітований 21 листопада 1989 р. згідно з Указом ПВР СРСР від 16 січня 1989 р.
Строкань Михайло Панасович, 1904 р.н., уродженець с. Мицалівка, українець, б/п. Проживав у с. Мицалівка. Тесля. Трійкою УНКВС по Полтавській обл. 17 серпня 1937 року засуджений до 10 років ВТТ. Реабілітований 29 травня 1989 року згідноз Указом ПВР СРСР від 16 січня 1989 року.
Чубов Олександр Олексійович, 1874 р.н., уродженець с. Мицалівка, українець, б/п. Проживав у м. Золотоноша. Священик. Трійкою УНКВС по Київській області. 28 серпня 1937 року засуджений до розстрілу. Реабілітований 22 червня 1966 року Черкаським облсудом.
Ковтуненко Василь Степанович, 1892 р.н., уродженець с. Ковтуни, українець, б/п. Проживав у с. Ковтуни. Колгоспник. Трійкою УНКВС по Полтавькій області 21 – 23 березня 1938 року засуджений до розстрілу. Реабілітований 9 лютого 1957 року Черкаським облсудом.
Лукирич Іван Васильович, 1902 р.н., уродженець с. Ковтуни, українець, б/п. Проживав у с. Ковтуни. Колгоспник. Трійкою УНКВС по полтавській області 2 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Реабілітований 26 січня 1957 року Черкаським облсудом.
Уточнення до книги О.Захаренка
До першого класу Сахнівської середньої школи поступив в 1961 році, а закінчив 10 класів у 1971 році. Іван Григорович навчався на «4» і «5». Після школи вступив до Черкаського педагогічного інституту на факультет фізики та математики. Після закінчення інституту працює вчителем фізики у Нетеребській середній школі.
Одружений, разом з дружиною виховують 2 дітей. Батько — Кириленко Григорій Прохорович. Мати — Кириленко Тетяна Григорівна.”
Саме такі рядки читаємо ми на сторінці 246 в унікальній “Енциклопедії шкільного роду”, виданій у Сахнівці в 2000 році.
Читати далі »
Клименко В.Ф. – вчитель, керівник і наставник
ливу роль в історії розвитку освіти Золотоніщини безумовно відіграв Володимир Федорович Клименко, який протягом 1959-1992 років був беззмінним керівником великої освітянської родини. Його життєвий шлях – це яскравий приклад становлення талановитої людини.Читати далі »
Пісня про село
Господарства, які здійснюють свою діяльність на території Ковтунівської сільської ради
Аграрна реформа надзвичайно змінила структуру господарства, яке здійснювало свою господарську діяльність. На руїнах колективного господарства «Промінь» виникло два товариства «Силікат» і «Спільне» . У зв’язку з неоднозначністю подій, що відбувались, про село неодноразово писали в засобах масової інформації. Крім названих товариств, появились фермерські та
Ковтуни. Історичний опис
На перших порах село Ковтуни виникло, як козацьке військове поселення .
Назва села походить від прізвища сім’ї чи сімей, що першими поселилися в цих місцях. Саме слово “ковтун” означає жмут збитого волосся внаслідок хвороби шкіри, при якому волосся сплутується і злипається.
Читати далі »
Мицалівка. Історичний опис
Читати далі »
Програма «Співдружність школи, сім’ї та громадськості – в ім’я дитини»
Актуальність програми
На за
гальноосвітний навчальний заклад покладено завдання навчати учнів грамоти, прищеплювати їм любов до знань, сприяти духовному розвиткові дітей. Проте реалізувати ці завдання самостійно без участі громадськості та сім’ї неможливо. Становлення відносин школи, громадськості та сім’ї відбувається у період значних змін у суспільно-політичному й соціально-економічному житті держави. Ці зміни вимагають перегляду поглядів на виховання дітей, на визначення в цьому процесі ролі школи, громади та сім’ї.
З історії Золотонощини. КОВТУНИ
За царизму село Ковтуни було відстале, убоге, люди затуркані. Більшість селян не мала, своєї землі, а працювала у місцевих куркулів, або ішла інколи навіть цілими сім’ями на заробітки, в економії Таврії.
Читати далі »