Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Дослідницька робота Вадима Мельника

Як мовчазні свідки похмурої давнини бованіють серед полів, оточуючи напівколом із півночі та північного сходу село

Ковтуни, кургани, що разом складають групу із 15 насипів. Розміщенні вони на підвищеності, обмеженій із заходу долиною річки Золотоношки, а з південного сходу ярами Петровськими, або ще як їх називають в селі – Київськими. Майже з кожним із цих курганів пов’язувалися різноманітні легенди. Всі вони мали назви, які з різних причин забулися в народі, так як і пам’ять про ті події, що послужили їх появі. Залишилися лише в розмовах людей та деяких письмових згадках Могила «Казаниха», Стрельбина Могила та інші розорані і майже зрівняні із землею кургани, що в більшісті ледь прослідковуються на місцевості. Понад 5 тис. років височіли вони над степом, ніби піраміди єгипетських фараонів, зберігаючи свої таємниці до сьогодні.

Із всіх названих курганів, лише два – Гостра Могила та Нестериха до останнього часу зберігали свій первісний вигляд. Чи не найбільше переказів про себе зібрала Гостра могила. Свою назву курган отримав від зовнішнього вигляду ще в давнину. В селі переказували спогади старожилів, про те, як в козацькі часи на цьому кургані ковтунівські козаки розкладали сигнальне вогнище, для попередження своїх побратимів про небезпеку приближення зі степу татарських орд. Курган “Нестериха” був крайній з південного заходу групи і знаходився на північній околиці села на виїзді з нього по правий бік від грунтової дороги на село Скориківку. Розміщувався він на території колгоспного двору. В свій час курган використали, як найвищу точку і на ньому було зведено водонапірну вежу. У середині 90-х років ХХ століття робітниками колгоспу під час будівництва гаража та проїзду біля нього було знесено більшу частину насипу кургана з південного боку, при цьому були виявлені людські кістки зі зруйнованого поховання.  Скільки легенд і переказів поширювалося про ці кургани поміж людьми. Та прийшов час розкрити їх таємниці, довірені їм історією.

У травні- червні 2003 року загоном археологічної інспекції Черкаської області у складі керівника Куштана Д. П., старшого лаборанта Кривенка М. Л. та робочого Курінного І. О., проводилися рятівні дослідження цих двох курганів. Нестерихи – через названі вище руйнування, а Гострої Могили, через спорудження дороги в бік Скориківки.

Першим досліджувався курган “Нестериха”. Тут археологами було виявлено чотири поховання. Перше – ямної культури, центральне, було зруйноване будівельниками, його місцезнаходження точно з’ясувати не вдалося – грунт при прокладанні дороги знято нижче рівня материка. Будівельники, що знайшли кістки, переховали їх у дерев’яному ящику у східній полі кургану, де їх і було знайдено майже через 10 років під час розкопок. Це були фрагменти черепа і нижніх кінцівок дорослої людини. На більшості кісток помітні сліди вохри лілового кольору. Ніякого інвентаря з кістками знайдено не було.

Всього в цьому кургані було досліджено чотири поховання, два з яких були скіфськими, при чому обидва розграбовані ще в давній період. Напевно в той час шукачі золота та інших коштовностей не дуже гербували різними методами збагачення. Під час розкопок четвертого скіфського поховання у верхній частині заповнення ями в профілі простежені затічні прошарки на місці грабіжницької ями, а нижче знайдено грудки, та більш крупні  залишки горілої землі цегельного кольору. В цьому похованні виявлено скупчення людських кісток двох осіб – дорослого чоловіка та молодої жінки, які лежали в неанатомічному порядку.  Основна частина скупчення приходиться на східну половину могили. У центральній частині скупчення кісток виявлено фрагменти стінки жовтоглиняної античної амфори, товщиною 0,7 см. Це дає підстави вважати, що поховання в свій час не були безінвентарними, а мали певні цінності, що і привернуло до них увагу давніх мародерів.

Курган “Гостра Могила” знаходився з північно-західного краю курганної групи на відстанні близько 1,6 км на північ від села Ковтуни та кургану “Нестериха” з правого боку від грунтової дороги до траси Маркизівка – Вознесенське. Як і в попередньому кургані археологами виявлено чотири поховання. Перше із досліджених відноситься до пізньоямного періоду і знаходилось на відстанні 9м на Схід – Північний Схід від вершини кургану. Яма прямокутної форми із заокругленими кутами. На плічиках і в заповненні могили виявлено дерев’яні плахи перекриття шириною приблизно 20 см. і товщиною до 3см. Вздовж північно-західного краю стінки зафіксовано залишки комишевого перекриття. На дні поховання на підстильці з кори коричневого кольору зібгано на правому боці лежав скелет дорослої людини, орієнтований головою на Північний Захід. Руки зігнуті у ліктях,долоні перед обличчям, ноги зігнуті у колінах. Поховання безінвентарне.

Поховання, що досліджувалося другим віднесено до розряду невизначених. Знаходилось у самому кургані на відстані 5м. на південь від центральної лінії, що вказує на його впускний характер. Це поховання в давнину було частково зруйноване. Небіжчик лежав, напевно, випростано на спині, орієнтований головою на Північ-Північний Захід. Збереглися лише таз та дві стегневі кістки, а також кілька ребер. На відстані 0,5м на Північний Захід від таза лежали фрагменти черепа. Поруч лежали кості руки – ліктевий суглоб у анатомічному порядку. Там же знайдено невеликий фрагмент дерев’яної плашки, волокнами поперек. Ніякого поховального інвентаря не виявлено.

Поховання №3 відносилось до ямної культури і було основним у цьому кургані. Це поховання знайдено  на відстані 3м. на Південь – Південний Захід від умовного центру. На плічиках могили лежали залишки комишевого перекриття білого кольору волокнами вздовж стінок. Місцями під ним простежувалась підстилка з кори. На плічиках довгих стінок ями помітні відбитки широких дерев’яних поперечних плах перекриття, одна з яких збереглась. Її ширина близько 20 см. В заповненні ями траплялися рештки перекриття, що провалилися – кора, комиш та дерев’яні плахи. Стінки могильної ями вертикальні, дно рівне. На дні лежав скелет старої людини поганої збереженості. Поза небіжчика зібгана на спині, ноги зігнуті у коліні, впали праворуч. Голова повернута праворуч, права рука простягнута вздовж тіла, ліва зігнута у лікті, долоня в районі живота. На черепі та кістках ніг простежені сліди вохри лілового кольору. Шматочок такої ж вохри  було знайдено ліворуч від потилиці черепа. По кутам дна могильної ями та на рівні середини стінок простежені сліди від дерев’яних загострених кілочків діаметром 4-5 см. Ніякого поховального інвентаря не виявлено.

В північній частині первинного насипу виявлено залишки тризни – ліктеву кістку домашнього бика. Наступна досипка кургану пов’язана з пізньоямними похованням №1, яке було впущене біля східного краю поли первинного насипу. Остання досипка кургану, напевно пов’язана з похованням №2, яке по аналогії з курганом “Нестериха” може бути віднесено до скіфського часу.

Четверте поховання датоване 1941 роком ХХ ст. В серпні цього року німецькими винищувачами був збитий радянський швидкісний бомбардувальник, який упав неподалік Гострої Могили. І саме на ній ковтуняни похоронили загиблих радянських воїнів, яких згодом було перезахоронено.

Наша земля – це кладова історії. Дуже важко підшукати до цієї кладови ключа. І лише наполегливі пошуки можуть принести бажану радість пізнання. Земля час від часу ділиться з нами своїми тайнами, чим підсилює наші стремління, інтригуючи можливими знахідками.

Додатки

Рисунки, фотографії і схеми розкопок поховань в курганах.

Література.

1. Куштан Д. П. Овчинников Е. В. “Звіт про археологічні розкопки та розвідки у Черкаській області за 2003 рік.” Відкритий лист №178/433, від 2 червня 2003 року. Розділ 1.

2. Мельник В.І. Ковтуни. Короткий історичний опис.2006

3. В.І.Мельник . Таємниці Гострої Могили. // Нова доба. Лівий берег. Червень 2005 р., №5/