Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Черкащина втратила талановитого керівника сільськогосподарського виробництва. 30 липня від серцевого нападу на робочому місці помер голова ПСП «Плешкані» Дмитро Олександрович ЛИСУН.

Народився Дмитро Олександрович 17 жовтня 1955 року у с. Гірники Дубнівського району Рівненської області. Закінчив у 1978 році Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю інженер-електромеханік.

Із 1983 року його доля тісно пов’язана із Золотоніщиною: у березні він приступив до роботи головним інженер-механіком Подільського племптахорадгоспу, а восени очолив партійну організацію села. В цей час його дружина Людмила Іванівна працювала вчителем у Ковтунах. Талановитого керівника помітили в райкомі партії, куди у 1985 році призначили працювати інструктором оргвідділу. Це було свого роду стажування перед відповідальною роботою, яка принесе йому славу на всю Україну. З січня 1986 р. по січень 1998 р. Дмитро Олександрович – голова колгоспу ім. 50-річчя Жовтня (з 01.1993 р. – КСП “Плешканівське”). Передбачаючи разючі реформи в агропромисловому комплексі, в Плешканях одними з перших в Україні було почало реорганізацію, результатом якої стало об’єднання (не роздроблення, як це сталось в багатьох господарствах!) довколишніх сіл і утворення приватного сільгосппідприємства, в обробітку якого біля 10 тисяч гектарів землі у Золотоніському та Драбівському районах. Нині ПСП “Плешкані” має статус племзаводу з розведення української червоно-рябої молочної породи ВРХ. Найкращі світові технології зібрано тут.

Між господарською роботою в Плешканях у Лисуна була ще керівна робота на посадах голови Золотоніської райдержадміністрації та заступника голови Черкаської облдержадміністрації, на які обирався за квотою Української народної партії. Але квоти квотами, а Дмитра Олександровича більше тягнуло до землі. Та й земля віддячує не за партійною приналежністю. Тут не треба сповідувати партійні принципи. Тут треба вміло працювати.

Той, хто спілкувався з Дмитром Лисуном, неодмінно відмітить його простоту, розум, працьовитість, далекоглядність і любов до землі.

–         Побільше б таких господарів, як Лисун! – казали його односельці.

Але на жаль, його не стало.