Як на долоні

Так добре і яскраво видно кожну дитину, яка навчається і виховується у Мелесівському навчально-

виховному комплексі «Загальноосвітня школа І ступеня – дошкільний навчальний заклад.» Так само – у центрі уваги маленького села – перебуває цей осередок духовності, науки і великих можливостей спілкування. Розташований він у приміщенні колишнього дитячого садка, у тихому і красивому місці. Навесні подвір’я і будинок вбирається у вінок яскравої зелені, виграють барвами квітники, від сонечка можна сховатися у тіні ігрових павільйонів. Восени тут тихо і затишно, землю вкриває килим золотого листя, а в небі із прощальним курликанням відлітають у вирій птахи. Особлива атмосфера у навчально-виховній установі панує взимку. У лютневі морози тут дуже тепло!

Різновікова група дитячого садка – це двадцять малюків, яких щоранку приводять батьки або ж бабусі-дідусі. Троє діток перебувають на черзі у дошкільну установу. Тут для них гарантоване збалансоване харчування, найкращі побутові умови і такі потрібні для дітей розвиваючі заняття, ігри, розваги. З найменшими членами родини Мелесівського НВК працює вихователь з вищою освітою Лілія Миколаївна Пузій. Допомагає доглядати малечу помічник вихователя Любов Іванівна Нетудихатка. Дошкільнята у творчій атмосфері здобувають знання про навколишній світ і фантазують, вчаться спілкуватися і розуміти одне одного. Уроки краси, доброти, довіри тут проходять не за розкладом, а виникають із атмосфери та стилю роботи навчально-виховного комплексу. Вихователь спільно з батьками дбає про інтер’єр дошкільної групи та його змістове наповнення. Меблі та ігрові куточки різних напрямків сприяють гармонійному розвитку дітей.

Особливістю і перевагою цього сільського навчального закладу є плавний і послідовний перехід вихованців дитячого садка до початкової школи. 1 вересня не починається для них із стресу, який переживають ровесники, потрапляючи із звичної домашньої атмосфери чи з улюбленої дитсадківської групи у гамірний світ великої школи.

У Мелесівці працюють творчі й високоосвічені педагоги. Інна Олександрівна Тарнавська – її методи і технології роботи з дітьми вирізняються яскравими індивідуальними підходами, вона викладає матеріал не просто для класу початківців, а окремо для кожної особистості. Уроки організовує за особливим сценарієм, де їй на підмогу приходять тварини, казкові персонажі, розкриваються сторінки незвичайних книг. У світі дитинства вона не просто учитель, а чарівниця, яка відкриває таємниці. У неї небагато учнів, але це не спрощує і не полегшує роботи педагога.

Уже більше двох десятиліть вчителює у школі Лариса Анатоліївна Моргун. Вона створила відмінну базу для своїх уроків, кабінет, у якому проходять заняття, відповідає усім вимогам сучасної освіти. Їй притаманне уміння моделювати уроки з використанням диференційованих завдань. Учні від неї повсякчас чекають несподіванок, адже вчителька часто їх інтригує і таким чином спонукає до пізнання.

У школі викладається іноземна мова. Юлія Петрівна Кононенко обіцяє своїм вихованцям, що невдовзі вони стануть перекладачами з англійської, зможуть легко спілкуватися з іноземцями і подорожувати світом. Така перспектива заохочує дітей.

Розвивати маленькі таланти, виявляти обдарованих виконавців, задавати тональність і музичний супровід буденних днів, показувати майстер-класи з вокалу та гри на баяні, влаштовувати феєричні свята – це все – справа Людмили Григорівни Сухової, яка поєднує уроки музики в школі та музичне керівництво у дитсадку.

Успішність роботи навчально-виховного комплексу залежить також від старань кухаря Ніни Олександрівни Краснонос, комірника Лідії Андріївни Горяченко та виконавця багатьох господарських робіт Олександра Павловича Павлова.

Талант організатора і управлінця, мудрість педагога, дар об’єднувати, передбачати і неодмінно вірити у краще має керівник навчально-виховного комплексу Лідія Іванівна Маленко. На ній лежать і турбота про матеріальну базу закладу, про умови перебування в ньому дітей, і водночас -про творчість: у вихованні, у навчанні, у житті маленької школи і всього села. З її ініціативи періодично організовуються круглі столи з батьками та громадськістю, звичними стали зустрічі-дискусії стосовно покращення оснащення НВК та вдосконалення педагогічної практики.

Про Мелесівський НВК говорять ті, кому небайдуже його майбутнє.

Олексій Миколайович Пузій, член батьківського комітету:

– Коли я сам ще був школяром, мусив із Мелесівки добиратися у міську школу – у селі тоді своєї не було. Якщо вдавалося вдосвіта доїхати на автобусі, то ще годину чекав уроків, а інакше – не встигав, заходив у клас після дзвінка. Одні вчителі дивилися поблажливо: «Що з нього візьмеш, він же з Мелесівки…», а інші не дозволяли сідати за парту: «Мене не цікавить звідки ви і як дістаєтесь до школи…»Дуже шкода мені тих маленьких дітей, яких по морозу, по бездоріжжю, батьки вивозять із села у перші класи чужих шкіл. Хоча таких одиниці. Бо у нас проживають не настільки заможні люди, щоб щодня доставляти малечу до міста і забирати назад власними автівками, а на громадський транспорт розраховувати не варто. Це велике благо мати свою, рідну школу-садок. Тут діти обігріті, нагодовані, доглянуті, навчені усьому, що вимагають сучасні освітні програми. І треба вірити, що будуть колись же кращі часи, і дітей у селі народиться ще більше. Вони не пробачать нам, якщо ми не збережемо для них такої хорошої школи, яка є у нас у селі зараз.

Юлія Василівна Кодак, голова батьківського комітету дошкільної установи:

– Я – колишня вихованка цього закладу. Тепер тут підростає моя дитина. Я хочу, щоб пора її входження у довколишній світ була комфортною. І це не тільки моє бажання, у цьому зацікавлені і всі інші батьки вихованців нашого садочка. Возити малюка у міський дошкільний заклад – це великі незручності і матеріальні затрати. Якщо ми маємо можливість заробити якісь гроші, то доцільніше за них купити дитині книжку або гуртом придбати кращі меблі для  групової кімнати.

Добре й те, що малюки звикають до колективу, бачать, чим зайняті старші, не бояться майбутнього першого класу. Адже він поряд, у цьому ж будинку. І педагоги у нас хороші. Лідія Іванівна Маленко – директор НВК – була моєю першою учителькою. Я сміливо довіряю їй та колективові комплексу свою дитину.

Надія Олександрівна Гонза, член батьківського комітету Мелесівського НВК:

– Мої хлопчик і дівчинка з великою охотою ходять у дитсадок. Вони ніколи не плачуть, що залишаться там без мами, бо із захопленням ждуть ігор, занять, спілкування з вихователькою та її помічницею, смачних сніданків, обідів, підвечірків, навіть тихої години на маленьких ліжках у дитячій спальні. Батьківські витрати на перебування малечі у дошкільному закладі не дуже обтяжливі для сімейного бюджету, бо 10 гривень у місяць на суспільні потреби – це не бозна які гроші. Я навіть уявити не можу, що робила б, аби у селі не працював дитсадок. У міських дошкільних закладах групи вже переповнені, та й далеко ті садки. А до цього – рукою подати.

Лідія Іванівна Маленко, директор Мелесівського НВК:

– За останній час у групову кімнату дитсадка нашого закладу придбано нові столи та стільчики для дітей, іграшкові перукарню, кухню, бібліотеку, шафу, телевізор, DVD-програвач, замінено покриття на підлозі.

У початковій школі всі предмети викладають висококваліфіковані вчителі. Учні стовідсотково забезпечені підручниками, а за рахунок батьків – додатковими зошитами та посібниками. Вартість харчування складає 1 грн. 75 коп. на день, у цю суму входять перша та друга страви, компоти або чаї, двічі на тиждень – пиріжки, рулети, кекси та інша випічка.

У нас працює автономна система опалення та водопостачання.

Користуючись нагодою хочу подякувати батькам за фінансову та фізичну допомогу, а також керівникам «МТС-2000» Олександру Миколайовичу Іванію, НВО «Прогрес» Олександру Григоровичу Іващенку, голові сільського комітету Людмилі Іванівні Литвиненко, жителю Мелесівки Станіславу Кириловичу Кривошеї та всім небайдужим до долі нашого закладу мелесівчанам.

Усіх жителів району і міста, хто зацікавиться нашим навчально-виховним комплексом, запрошуємо у гості. Батьків, які побажають привести своїх дітей на навчання у нашу школу, ми будемо раді вітати і щиро приймемо нових учнів у нашу родину.

Надія КОВАЛЕНКО.

«Вісник Золотоніщини», 18 березня 2011 року

 

Погода