Ковтунівський навчально-виховний комплекс

За даними відділу освіти РДА, у нашому районі налічується 68 дітей-інвалідів шкільного віку. Переважно всі вони навчаються разом з іншими дітьми, охоплені гуртковою роботою, при потребі – відвідують індивідуальні заняття.

Суспільство і районна влада намагаються бути небайдужими до їхніх проблем. 5 грудня у Гельмязові у районному будинку дитячої та юнацької творчості провели щорічний фестиваль для школярів із вадами здоров’я «Крок назустріч». На святі було багато батьків. Захід відбувся у вигляді фантастичного плавання Країною Дитинства. Дітки розказували вірші, демонстрували свої таланти, змагалися у конкурсах, залюбки грали у шахи і дартс, побували на майстер-класі з бісероплетіння, який провели Валентина Воропай та її учениця Аліна Виговська.

У перервах між конкурсами розважали публіку чудовими піснями вихованці зразкового ансамблю «Зорепад» (керівник Надія Камша) та театрального гуртка «Вибрики» (керівник Валентина Піскун) РБДЮТ. Голова журі – заступник голови РДА Світлана Хвиль зазначила, що такі зустрічі проводяться для того, щоб усі побачили, які ці дітки творчі, обдаровані талантами. їхні батьки мають ще більші серця, віддають більше уваги, тепла і любові, ніж тата і мами звичайних дітей. Вона побажала усім здоров’я, добра і терпіння.

Гарно виступали і виграли призи Діана Чмир із Дмитрівни; Вікторія Арабська з Домантового; Юля Аліварська, Мата Братчик, Женя Коробочка, Віта Гетьман та Іра Липка з Гельмязова; Саша Курочкін (вразив майстерною грою на акордеоні) та Аліна Бульченко із Зорівки, Заріна Касіч та Вікторія Токар із Гладківщини, Владислав Ївженко із Богуслав ця, Володимир Стеблина із Шабельників, Родіон Царенко та Вадим Дерев’янко з Піщаного, Каріна Мельниченко та Марина Гвоздь із Крупського, Вадим Ламтєв із Чапаєвки, Сергій Андрейко з Хрущівки. Без подарунків не залишилась жодна дитина. За допомогу у проведенні фестивалю, солодкі призи та м’які іграшки організатори вдячні райдержадміністрації та відділу освіти, за підвіз дітей – сільським головам, а також директорам та колективам шкіл району за активну участь у акції «Іграшка для друга», адже учні шкіл району не пожаліли віддати свої іграшки у подарунок дітям-інвалідам.

Валентина Мозгова, педагог-організатор Чапаєвської ЗОШ:

–         Я привезла на свято трьох дітей, а всього у нашій школі таких шестеро. Я вважаю, що учні з вадами здоров’я повинні навчатись разом з іншими, тому що це навчає хворих жити у суспільстві, готує до дорослого життя, а у здорових виховує милосердя, співчуття і доброту. Ось, наприклад, Владислав Яцун має вади слуху. Але він був дуже радий танцювати разом з усіма дітками на стадіоні під час заходів, присвячених 150-річчю нашої школи. Він дуже старався! Вчителі роблять усе можливе, щоб допомагати дітям-інвалідам. Минулорічна наша випускниця – Наташа Міщенко – онкохвора. Та ще й нещодавно перенесла велике горе – у неї померла мама. Дізнавшись про це, волонтери Чапаєвської ЗОШ провели ярмарок «Допоможи ближньому», до якого долучилися і батьки, і сільська рада. Разом ми вторгували більше тисячі гривень і передали більшу частину коштів нашій Наталочці, щоб хоч якось підтримати їх з бабусею.

Ганна Садівська, соціальний педагог Домантівського НВК:

–      У нашій школі активно діє волонтерський загін. Його учасники допомагають ветеранам, інвалідам, роблять різноманітні добрі справи. 15 листопада ми ініціювали акцію «Полотно добра», клаптики тканини з побажаннями і підтримкою для дітей-інвалідів нам присилали учні з усього району, тепер це полотно ми передаємо у районний відділ освіти.

Галина Гвоздь (с.Крупське):

–      Моя Маринка має діагноз ДЦП, у неї хворі ніжки. Важко було пережити таке горе, досі непросто дивитись на доньчині страждання. Але радує те, що Маринка активна, компанійська, дуже талановита, гарно навчається, багато читає. Із задоволенням вчить вірші і артистично їх декламує. У свої 9 років має більше десяти грамот за виразне читання.

(Дійсно, на святі Маринка розказала такий вірш, що у всіх присутніх на очі навернулися сльози. «Ми – інваліди, а не «нищі». Ми не гірші найзаможніших людей. Бути інвалідом – не гріх» – такою була основна думка твору.)

Валентин Мельниченко (с.Крупське):

–      Тяжко мати дитину-інваліда, але свою Каріну ми любимо більше за усе. Вона спритна, активна, бойова, із задоволенням бере участь у всіх змаганнях. На дитину ми отримуємо пенсію у розмірі близько 750 грн., її і на лікування не вистачає. Тому хотілося б, щоб держава більше допомагала хворим діткам.

Як змиритися з діагнозом, що дитина – інвалід?

Виділимо спочатку два основні напрями, які мають підпорядкувати собі все життя і всі дії батьків дитини-інваліда:

– забезпечити дитину-інваліда грамотним доглядом, який містить елементи розвитку; максимально прищепити їй навички самообслуговування; сприяти соціалізації її в суспільстві;

– підтримувати здорову психологічну атмосферу в сім’ї; не обділяти увагою й любов’ю одне одного, а також інших дітей і членів родини; прагнути до того, щоб у всіх членів сім’ї була можливість саморозвитку і повноцінного життя.

Прийміть ситуацію як данність, примиріться нею, не думайте про те, як і чому це трапилося, міркуйте про те, як із цим жити далі. Пам’ятайте: всі ваші страхи і «чорні думки» дитина відчуває на інтуїтивному рівні. Тому коли не хочете, щоб ваше маля росло нервовим, засмиканим, похмурим, постарайтеся знайти в собі сили з оптимізмом дивитися в майбутнє.

Пам’ятайте, майбутнє вашої дитини багато в чому залежить від того, наскільки вона соціалізована, адаптована у суспільстві. Робіть усе можливе, щоб вона звикла перебувати серед людей і при цьому не концентрувалася на собі, вміла і любила спілкуватися, могла попросити про допомогу. Намагайтеся почуватися спокійно і впевнено з дитиною-інвалідом на людях. Звикніть великодушно прощати оточуючим певну безтактність — дуже часто увага до вас продиктована щирим співчуттям, а не простою цікавістю.

Ольга ЧУКМАРОВА.

«Вісник Золотоніщини», 9.12.2011