Ковтунівський навчально-виховний комплекс

«Вона на роботі з семи ранку і до дев’ятої вечора і нас змушує стільки ж працювати!» «На нарадах або урочистостях вона говорить «з голови», без папірців, і нас спонукає знати назубок усі цифри і дані». «Вона їздить у вихідні по селах, вона нікого не боїться, їй не ліньки виходити і спілкуватися з простими людьми!» – так говорять працівник райдержадміністрації  про свого керівника – Оксану Юріївну Криницьку. Рівно рік тому – 16 червня – її як очільника Золотоніського району представив голова Черкаської облдержадміністрації, Герой України Сергій Тулуб.  Вона надто молода (на той час Оксані Криницькій не було й 32 років), не місцева (її мала батьківщина – місто Шпола), не справиться з роботою, не потягне… – думали деякі скептики. Але минув рік – Золотоніщина не тільки «не завалилася», а й стабільно та ефективно працює. Вже можна підбити деякі підсумки роботи голови районної державної адміністрації, визначити, що їй вдалося зробити, а що ні, запитати, чи спланувала вона дії на майбутнє. І все ж таки цікаво, яка вона –  Оксана Криницька? Що це за людина і особистість? Чи важко їй керувати  районом? Чи нажила тут друзів, а може – ворогів і заздрісників? 

 Досьє:

Народилася 26 червня 1978 року у м. Шпола.

Освіта вища. У 2000 році закінчила економічний факультет Черкаського державного технологічного університету, за спеціальністю «Облік і аудит».

Трудова діяльність:

2000 – 2002 рр. – головний бухгалтер ТОВ «Нікон», м.Київ.

2002 – 2003 рр. – фінансовий директор СПОП «Відродження», м. Шпола.

2003 – 2010 рр. – директор СПОП «Відродження», м. Шпола.

З 2010 р. – голова Золотоніської РДА, депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань приватизації, власності, підприємництва, інвестицій та захисту прав споживачів.

Обиралася депутатом Шполянської районної ради.

Партійність: член Партії  регіонів.

Одружена. Має п’ятирічного сина.

– Оксано Юріївно, яким для Вас видався цей рік – перший рік на посаді голови Золотоніської райдержадміністрації?

– Важким. Але легко тому, хто нічого не робить. Для мене це нова справа, адже довелося із бізнесу перейти на державну службу, зуміти застосувати на новій посаді здобуті раніше знання. До того ж Золотоніщина – один із найбільших регіонів області, люди тут своєрідні, з особливим ставленням до влади, і спочатку я відчувала себе чужою. Але, сподіваюсь, тепер уже все нормально, я звикла до району, а він до мене, населення мене оцінює за якістю роботи, а не за віком чи місцем народження.

– Що за цей період Вам найбільше запам’яталося?

– Найяскравіше згадується те, що 16 червня мене призначили головою РДА, а вже 17 – у районі відзначали велике свято – День медика. І я, як то кажуть, потрапила з корабля на бал, – довелося відразу йти на сцену і вітати працівників медичної галузі.

– Хто допомагав у Вам робити перші кроки у владі? На чию думку спиралися?

– Мене підтримували досвідчені працівники райдержадміністрації, корифеї керівники АПК, але найбільше – прості люди, які підказували, радили, що треба зробити, на яку проблему звернути увагу перш за все.

– А що не вдалося зробити з того що планували?

– Звичайно, швидко вирішити всі проблеми неможливо. Однак і зробленого чимало: відкрито Софіївський  ринок, придбано багато нового медичного обладнання, без ексцесів пройшов опалювальний сезон. Головний здобуток, на мою думку, це те, що без затримок виплачується заробітна плата, створено сприятливі умови для літнього оздоровлення дітей, забезпечено стале функціонування закладів соціально-культурної сфери… Яким чином це досягнуто – це вже інша розмова. Але я рада, що керівники сільськогосподарських підприємств починають розуміти, що без допомоги і підтримки громади вони не зможуть нормально працювати, а громаді треба забезпечити нормальні соціальні і трудові умови. Тому я дякую їм за те, що підтримали ініціативу збільшення до 4,5 % розміру орендної плати за землю, вдячна за доглянуті, обкошені поля, адже наша земля – це найбільше багатство, вдячна за співпрацю і розуміння.

– Які проблеми Золотоніського району Ви вважаєте зараз найгострішими?

– Найбільше, що мене сьогодні хвилює – це перспективи розвитку і роботи Пальмірського цукрового заводу, адже він є найбільшим платником податків і наповнювачем районного бюджету, системоутворюючим промисловим підприємством. Дуже хотілося б, щоб його нові власники (вони лідери в царині вітчизняних виробників олії) –  продовжували розвивати цукрову галузь, адже господарства району здатні забезпечити завод необхідною сировиною. Пальмірський цукровий має вигідне географічне положення для реалізації продукції, там працюють досвідчені кадри, розвинута інфраструктура та є безліч інших переваг. Якщо все буде нормально, то у ІІІ кварталі на підприємстві розпочнеться переробка цукрової тростини. Як представник влади, я виступаю за те, щоб на нашій землі розвивалися наші місцеві товаровиробники, тоді вони будуть зацікавлені допомагати громаді, співпрацювати з владою.

Ще одним проблемним питанням для Золотоніщини є реконструкція міських очисних споруд, які забруднюють воду у селах району, очищення річки Суха Згар.

Одним із найактуальніших завдань сьогодення є й впорядкування освітянської галузі. Практично доведено, що там, де більше дітей – краща якість освіти. Учні змагаються між собою, краще розвиваються. До речі, здорова конкуренція позитивно впливає і на вчителів. Тому я виступаю за збереження закладів освіти і за раціональне використання бюджетних коштів. У цьому питанні нас чекає багато дрібніших проблем. Наприклад, у Домантівському НВК потік дах, тільки його відремонтували –знадобились кошти на заміну котла. У Гладківщині дитячий садок хочемо перенести у приміщення школи, щоб це був справжній НВК, а не лише на папері. Гельмязівська ЗОШ стане центром освітнього округу. По-суті, вона вже центром і є, адже сюди підвозять на навчання дітей із Підставок, Плешканів та інших навколишніх сіл. Щоб утілити всі задуми у життя, треба досягти головного – співпраці влади і бізнесу. Представники бізнесових структур починають вкладати кошти у навчання дітей, поліпшення його якості. Ось позитивний приклад: за спонсорські кошти у нашому районі придбано шкільний автобус для підвезення діток у Крупський НВК та за кошти місцевого бюджету – для Коробівського НВК.

– Якщо не секрет, маєте плани роботи на наступний рік?

 – У нашому районі прийнято програму на 2011-2015 роки «Будуємо нову Золотоніщину», яка перекликається з обласною та програмою Президента «Україна для людей». У кожному населеному пункті нашого району передбачені конкретні заходи, які поступово реалізовуватимуться. Це, наприклад, відновлення вуличного освітлення, ремонт доріг, оптимізація закладів медицини і освіти і т.ін. Депутати районної ради також прийняли 20 комплексних цільових програм по усіх галузях розвитку Золотоніщини, серед яких – розвиток села, турбота про ветеранів, про виховання майбутнього покоління… – їх також треба втілювати у життя. Потрібно більше працювати з людьми, вирішувати проблеми на місцях, щоб підняти авторитет  влади і відновити до неї довіру населення.

 – А як Ви відпочиваєте?

– Через дуже насичений робочий графік – це вдається робити рідко. Але коли трапляється вільна хвилинка –спілкуюся з родиною.

– Маєте якесь хобі?

– Люблю вишивати, в’язати, малювати, але найголовніше хобі – це моя робота. Де б я не була, чим би не займалася – викладаюсь на 100%, мені подобається відчувати трудовий азарт, а особливо – бачити кінцевий результат і успіх справи.

 – Оксано Юріївно, Ви віддаєте увесь свій час і сили роботі, жертвуючи нервами, здоров’ям і родиною. Воно того варте?

– Для мене – так. По-іншому я не уявляю свого життя. Звичайно, бути жінкою-керівником дуже важко. Треба поєднувати жіночність, лагідність, гнучкість з чоловічою впертістю, наполегливістю, сміливістю. Керівнику не можна обійтися без вимогливості, твердості, впевненості у правильності прийняття рішень, інакше – з’їдять. Але що найважче у моїй роботі, так це відповідальність. Я несу її сповна за кожен свій підпис і прийняте рішення.

 – Як Вам здається, Чи змінились Ви за цей рік?

– Так. Додалося впевненості, зміцнів характер. Я переконана, що Господь усіх нас береже. І те, що я перебуваю на такій посаді, це швидше не дар, а випробування, перевірка, чи я не зачерствію, не втрачу людяності, терпіння.

– Чи маєте ворогів? Можливо, заздрісників?

 – Мабуть, вони є у всіх. Я намагаюся сприймати людей адекватно, у кожного є певні недоліки і переваги, і ніколи не вгадаєш як поведе себе та чи інша людина у критичній ситуації.

 – Через тиждень у Вас день народження – Ви вступаєте у вік Ісуса Христа. Яких подарунків від родичів очікуєте? Розкажіть про свою родину.

– Мої батьки і чоловік дуже щедрі на різні подарунки, тому нічого особливого від них не вимагаю. Найкращий подарунок – побути з ними вдома. Моя мама за фахом – музикант, тато – інженер, чоловік – юрист, працює у Черкаському РВ УМВС. Є менша сестра, яка працює радником у Черкаському суді, синок – Юра, якого я, на жаль, бачу дуже рідко.

– Оксано Юріївно, по великому рахунку у чому полягає Ваша місія на цій посаді?

– Моя мета – домогтися ефективної співпраці органів влади усіх рівнів і самоврядування, взаєморозуміння між владою і бізнесом, домогтися стабільності та розвитку економіки Золотоніщини. Я дуже полюбила цей район, його талановитих людей. Навіть коли перебуваю у Шполі, моя голова і серце залишаються у Золотоноші. Як представник влади, я працюватиму над підвищенням рівня добробуту кожного жителя району. Коли життя людей налагодиться, тоді і наша Україна розцвіте прекрасною квіткою у вінку Європейських держав. Тож бажаю нам усім щедрої долі, сили, здоров’я, наснаги та мудрості на нові добрі справи в ім’я нашої держави та її майбутніх поколінь.

Ольга ЧУКМАРОВА.

« Вісник Золотоніщини», 17.06.2011 р.