Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Того дня, 18 травня, у середу, ніщо не віщувало біди. Золотонісець Костянтин Тараненко, відпочивши після добового чергування (робота у молодого чоловіка нелегка), вирішив зайнятися ремонтом власних «Жигулів». Ввімкнув пилку-болгарку, попередньо знявши з неї захист (не можна було цього робити!), і тільки-но взявся зрізати болта, як ріжучий диск лопнув і його шматки розлетілися навсебіч. Один з осколків вдарив Костянтина у плече, розірвавши його. Почалася сильна кровотеча. Добре, що вдома були дружина Альона і її мама, які викликали швидку допомогу, як могли перев`язали рану, намагаючись зупинити кров.

Коли потерпілого привезли у приймальне відділення центральної районної лікарні, його працівники, яким чого тільки не доводиться бачити, були шоковані тим, скільки крові він, судячи з усього, втратив. Про це говорив не тільки просякнутий кров`ю одяг, а й значно понижений тиск. Хлопця негайно доправили у травматологічне відділення. Кровотеча на той час вже припинилася, рвана рана покрилася запеченою кров`ю (затромбувалася). Проте, оглянувши пацієнта, лікар-травматолог Юрій Мазур відразу запідозрив у нього пошкодження плечової артерії, тобто головної, магістральної судини, яка постачає руку кров`ю (однією з основних ознак цієї травми є, зокрема, і відсутність пульсації). Таке серйозне поранення у «кращому випадку» може закінчитися втратою кінцівки, а в гіршому – смертю від кровотечі. Попередній діагноз підтвердив і хірург Євген Бабляк, який теж оглянув Костянтина. Було прийняте рішення прооперувати пораненого, з обласної лікарні викликали по санавіації судинного хірурга. З часу прибуття хлопця в лікарню і до самої операції медики продовжували проводити йому інтенсивну терапію, вводили , зокрема, плазму крові. Операція продовжувалася 4 години. Проводили її висококласні спеціалісти – судинний хірург Валерій Тригубчук і Євген Бабляк. Було відновлено судину ( обійшлося без «позичання» її на нозі Кості чи в іншій частині його тіла, бо еластичну артерію вдалося «розтягти» якраз настільки, щоб прикрити місце розриву). Зшили пошкоджені нерви і т. ін. Метою операції, говорячи мовою хірургів, було «відновлення кровопостачання лівої верхньої кінцівки». Та Костянтин говорить про це простіше: «Мені врятували, зберегли руку! Ви не уявляєте, що це для мене значить! Я і вся моя родина вдячні людям, яких можна сміливо назвати майстрами своєї справи. У першу чергу головним моїм рятівникам – Валерію Тригубчуку і Євгену Бабляку, Юрію Мазуру, який  поставив правильний діагноз, водію швидкої допомоги (вона, між іншим, прибула на виклик оперативно – через 10 хвилин), який мчав до лікарні навіть на червоне світло. Дякую усім людям у білих халатах, які приклали руку і серце, аби допомогти мені швидше одужати!

Увага! За словами працівників травматологічного відділення ЦРЛ, того дня, коли з Костянтином Тараненком стався нещасний випадок, до них на лікування  потрапило ще троє пацієнтів, травмованих «болгаркою». Так що, дорогі господарі, будьте обачними, користуючись цим, як виявляється досить небезпечним інструментом.

Марина БІЛЕЦЬКА.

Вісник Золотоніщини, 3 червня 2011 року