Ковтунівський навчально-виховний комплекс

– Наші депутати фінансове перепідпорядкування сільського ФАПу районній лікарні не сприйняли, – пригадує сільський голова Павліна Черненко довгу історію цієї реформи.

– Люди чомусь вирішили, що це крок до закриття фельдшерсько-акушерського пункту. Уперше за багато років моєї роботи сільським головою одне й те ж питання розглядали на чотирьох сесіях. Тричі депутати голосували проти. Лише четвертого разу, у присутності заступника головного лікаря ЦРЛ Юрія Мазура, вдалося переконати обранців громади проголосувати позитивно. Справа в тім, що досі в нас медицина була на першому місці щодо фінансового забезпечення. Ніколи фельдшер не йшла на виклик, не маючи повного набору для невідкладної допомоги. Наш медзаклад добре обладнаний, бо на це із державного бюджету недавно було виділено 35 тис. грн і ми на місці намагалися, крім запланованих грошей, ще й додаткові резерви відшукувати. Тож коли ФАПу знадобився, скажімо, другий холодильник чи ще якась необхідна річ – проблем із купівлею не виникало. Тепер усе надбане передано району.
Павліна Іванівна каже, що сама вона розуміє: без реформи не обійтися. Чи буде це на краще у конкретному привітненському випадку – не впевнена, однак дуже хоче сподіватись.

«У Піщаному вже тепер є зразок того, і на що націлена реформа», – так думає головний лікар Валентина Грицюта. Колись у селі була дільнична лікарня, яка 9 років тому реформована в амбулаторію.
-У нас працює денний стаціонар, ліжка в якому ніколи не гуляють, є машина швидкої допомоги, сільський бюджет щодо медицини працює справно, – перелічує плюси свого медзакладу Валентина Михайлівна. – А тепер буде ще й цілісна система управління, кошти плануватимуть люди, які є професіоналами в медицині.
Щодо сімейного лікаря, то сама Валентина Грицюта якраз і є таким. Дарма, що за фахом вона педіатр. Але, оскільки у Піщаному працює вже чверть століття, то добре знає всіх людей і допомагає їм. Терапевта в амбулаторії немає, отож Валентина Михайлівна давно сама виконує пі обов’язки. Як же інакше, коли діти, яких вона колись лікувала, виросли, стали дорослими на її очах? Пані Валентина турбувалась і продовжує дбати про їхнє здоров’я.
З паперами тільки буде більше клопоту, – зауважує. – Бо досі всі фінансові питання вирішувались у Піщаному, а тепер доведеться їздити в Золотоношу.

«Вісник Золотоніщини», 20.01.2012