Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Ризики у землеробстві та гарантії й інвестиції із власних резервів.

Відтоді як ту січні 1986 року колгосп ім. 50-річчя Жовтня очолив ініціативний і талановитий керівник Дмитро Олександрович Лисун – це господарство почало дихати по-новому. Після реорганізації його у ПСП «Плешкані» у 90-х – стало потужним сільгосптовариством тваринницько-зернового напрямку. Заслужений працівник сільського господарства України Дмитро Лисун був мудрим і дбайливим власником землі, розумів людей, які на ній живуть і працюють. На жаль, він несподівано рано покинув цей світ. Але залишив надійний фундамент, на якому продовжує рости і розвиватись його рідне ПСП «Плешкані». Про попередні підсумки господарювання у цьому році розмірковує нинішній керівник і продовжувач традицій свого чоловіка, депутат районної ради Людмила Іванівна ЛИСУН.

–          За визначенням науковців, землі нашого сільгосппідприємства, розташовані на території Золотоніського і Драбівського районів, перебувають в особливому природному поясі на плоскогір’ї, у зоні нестійкого зволоження і ризикованого землеробства. На це треба обов’язково зважати, плануючи розвиток рослинництва. Фактично, ми не змінюємо структуру полів: усталено сіємо 1000 гектарів пшениці, а крім неї – ячмінь, овес, гречку, сою, соняшник, ріпак, буряк, кукурудзу – майже весь спектр зернових та технічних культур.

У цьому році склалась неординарна ситуація з хлібним клином. Озимина прекрасно перезимувала, фаза кущіння була відмінною, агрономи мали гарні види на урожай. Першою перекреслила наші плани і сподівання спека: пшениця стекла. Над хлібною нивою стояв неймовірно солодкий медовий аромат – це під впливом високих температур із рослин випаровувалась глюкоза. Для хліборобів – це тривожний сигнал біди. Потім задощило, але волога вже не рятувала наші масиви – на колоски напосілись хвороби, зерно почало проростати. У перервах між зливами наші механізатори обмолочували поля, сушарка працювала в особливому режимі, адже ми поспішали «вихопити» хліб, який уже не набирав сили, а тільки втрачав. На жаль, пшениця у нас не сортова – шостого класу і фуражна. Але село у цьому не винне.

Проблеми виникли і з горохом. Ріст культури відбувався не за планом, знову ж таки – через природні умови. Спочатку горох згорів, а як пішли дощі – підотавився (тобто почав заново рости) – такого не траплялося останні тринадцять років. Дякуючи мудрості спеціалістів та техніці фірми «СLASS», ми розв’язали цю проблему: максимально без втрат зібрали урожай і заготовили посівний матеріал.

Примхлива погода позначилась і в буряківництві. Ми строго дотримуємось технологій вирощування, але змушені були вносити корективи. Зазвичай фаза розпаду гербіцидів складає 14 днів, а під впливом високих температур скоротилася до тижня. Після того, коли засуха змінилася на дощі, пішли в ріст бур’яни. Як ніколи – активізувалися шкідники, можна сказати, що довгоносик просто-таки лютував. Інсектициди, які застосовуємо по краях поля, цьогоріч вносили суцільно. Комаха завдала значної шкоди  – 100 га бурякових площ довелося пересіяти кукурудзою.

Зате віддячила землеробам соя. Ми зібрали по 30 ц/га. І соняшник не підвів – у середньому вийшло по 26 ц/га. Кукурудзи виросло вдосталь – і на силос, і на зерно. Зараз ми пропонуємо селянам купувати її за ціною 1250 грн. за тонну (це на 150 грн. дешевше від тієї, що склалася на цей час на зерновому ринку).

–          Мудро кажуть: що посієш – те й пожнеш. Але ця істина більше значить у переносному сенсі. А в агробізнесі багато залежить ще й від милості нашої природи і від економічних реалій: буває, що валового урожаю немає, або ж він є, а ціна на нього така, що гарно працювати – собі на збиток. Тому планування у рослинництві – віртуозна річ. Більше гарантій (і благополуччя, і розвитку) дає тваринництво, зокрема – його молочний напрямок. На споживчому і сировинному ринку є попит на молоко і навіть дефіцит цього товару. Реалізація його певним чином вирівнює і стабілізує економіку аграрного сектора і дозволяє господарству триматися на плаву. За рахунок доходів від тваринництва ми робимо інвестиції в інші підрозділи підприємства. Таким чином, самі заробляємо на свій розвиток. Аналіз показників у тваринництві за  10 місяців показує, що наші досягнення зросли на 2,5%. Співпрацюємо з молокопереробними підприємствами – «Галактон» та Переяслав-Хмельницьким і Золотоніським комбінатами. Особливо приємно нам спілкуватися і будувати ділові взаємини із маслоробами торгової марки «Златокрай». Наші партнери платоспроможні, маємо налагоджені схеми роботи з ними, а сировина, яку ми постачаємо, – високоякісна. Нещодавно спеціалісти «Галактона» проводили моніторинг нашого молоковиробництва за багатовекторною європейською системою показників. Із 100 можливих балів ми набрали 96. Молоко оцінено за найвищим – екстра-класом, його використовують у виробництві продуктів дитячого харчування.

ПСП «Плешкані» має потужну технічну базу. Усі спеціалісти і працівники оцінили переваги машин марки «СLASS». Наші сини Юрій та Антон зараз виконують у господарстві обов’язки заступників директора з питань економіки та інженерно-будівельних проблем. А раніше вони мали можливість разом з Дмитром Олександровичем бувати за кордоном, вивчати досвід іноземних агрокомпаній та відвідувати світові сільськогосподарські експоцентри і презентації товарів і послуг. Тому із знанням справи можуть оцінити досягнення конструкторів, техніків та машинобудівників, які демонструються на щорічній виставці у німецькому місті Ганновері. Відтак і нову техніку для нашого підприємства ми купуємо із врахуванням оцінок міжнародних експертів. Останні з найсолідніших наших надбань – трактор «Джон-Дір» шостої серії та кормороздавач Кун-Євромікс 2780 для молочно-товарної ферми з комп’ютерною програмою, що контролює роздачу кормів, 6-тонний танк-охолоджувач для молока.

–          Запорука усіх наших успіхів – це самовіддана робота команди, яку створив і сформував Дмитро Олександрович. Всі розуміють, що сільське господарство вимагає самовіддачі, тут не буває чітко нормованих робочих годин і вихідних. На 80 відсотків підприємство розрахувалося з власниками орендованих паїв. У договорах із селянами передбачена змішана система виплат – грошима і продукцією. До думки людей я дослухаюсь на всіх зборах і зустрічах з пайовиками і розумію, що залежу від них. Стараюсь догодити, бо жителі сіл хочуть отримати і зерно на борошно, щоб випікати домашній хліб, і корми, щоб утримувати підсобне господарство, та й у якості нашої продукції, на відміну від купованої у міських супермаркетах, вони не сумніваються. Тому й стосунки ПСП та орендодавців – чесні, прозорі, партнерські.

Переконана – кожен, хто причетний до справ ПСП «Плешкані» – особистість. А моє завдання – забезпечити людям гідні умови праці, на хорошій техніці, із достойними заробітками, дати шанс селянинові жити цивілізовано, у достатку і злагоді.

Записала Надія КОВАЛЕНКО.

«Вісник Золотоніщини», 25.11.2011 р.