Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Сказ – це потенційно небезпечна хвороба. Щорічно від класичного сказу в світі вмирає близько 70000 осіб: тобто в

середньому кожні 10 хвилин – одна людина. Також гине понад 1 мільйон тварин. Запобігти поширенню хвороби допомагає вакцинація, але, на жаль, цього року з необхідних 100 мільйонів гривень у державному бюджеті на профілактику та діагностику передбачили всього 32. Останнім часом хвороба значно прогресує в Донецькій, Луганській, Полтавській, Чернігівській, Сумській, Київській областях. Але і вся інша територія України є стаціонарно неблагополучною.

З 18 жовтня розпочато вакцинацію диких тварин у шести областях – Донецькій, Луганській, Полтавській, Чернігівській, Сумській, Київській та в нашій Черкаській. Наслідком недостатньої профілактики є те, що вже зараз кількість осередків спалахів сказу в Україні порівняно з минулим роком збільшилась удвічі. Протягом 2010 року у Золотоніському районі зареєстровано випадки сказу у Піщаному, Гладківщині, Золотоноші, Чапаєвці, Драбівцях, Скориківці, Домантовому, на Кединій Горі і в Бакаївці. Тільки у листопаді встановлено ще три випадки.

Епізоотична ситуація щодо сказу в Черкаській області має ряд особливостей. Зокрема, це еволюція епізоотії як природно-вогнищевого, так і „міського” типу. У першому випадку резервуаром і джерелом збудника інфекції є дикі хижаки – лисиці, єнотовидні собаки і т.д. За останні роки розплодились мишовидні гризуни, зокрема, полівки, що завжди були природним резервуаром вірусу сказу. За харчовим ланцюгом вони є кормом для лисиць. Недостатня робота відповідних служб щодо зменшення чисельності гризунів на полях автоматично сприяє збільшенню чисельності лисиць та інших диких м’ясоїдних тварин. Сприяє розповсюдженню сказу також значна забур’яненість на полях, що не розорюються та стають додатковим притулком і схованкою для лисиць і здичавілих собак та котів. „Міський” (антропоургічний) тип сказу в області еволюціонує за рахунок неконтрольованого збільшення чисельності бродячих і безпритульних собак і котів. Це зумовлено відсутністю чіткої нормативно-правової бази щодо розведення та утримання цих тварин, адміністративної та юридичної відповідальності їхніх власників, особливо у приміських зонах та сільській місцевості. Всі бродячі тварини на сьогодні є потенційними носіями вірусу сказу.

Проблемним є і процес синантропізації лисиці, тобто наближення її популяції до населених пунктів, що сприяє контакту з безпритульними та бродячими собаками і котами. Неконтрольоване розмноження цих тварин, відсутність для них системи притулків ускладнюють епізоотичну ситуацію щодо сказу.

Крім безпосередніх вакцинацій свійських тварин через ін’єкції, у листопаді на території всього  лівобережжя Черкаської області проведено пероральну імунізацію диких м’ясоїдних тварин. Зокрема, за допомогою спеціально обладнаного літака над територією Золотоніського району було розкидано 16500 доз вакцини-приманки. На всіх п’яти контрольних точках відмічено швидке поїдання приманок менше ніж за половину контрольного часу, що говорить про велику розповсюдженість диких м’ясоїдних.

Найбільш сталою ознакою сказу є зміна поведінки хворої тварини: вона стає чи надто обережною та лагідною (тиха форма сказу), чи надто сміливою та агресивною (буйна форма). У неї спостерігаються проблеми з ковтанням (не п’є воду – «водобоязкість», створює вигляд, що «подавилася» їжею: корови – буряком, а собаки та кішки – кісточкою, спостерігається постійна слинотеча). У хворих тварин (особливо ВРХ, свиней, собак та кішок) часто спотворюється апетит – вони намагаються їсти незвичайну їжу та неїстівні предмети; інстинкт самозбереження штовхає їх на «пошуки рятувального зілля» (особливо мисливських собак).

Що робити, якщо ваших тварин, вас чи інших людей укусила підозрювана у сказі тварина? Викликати на місце події ветеринарних фахівців, звернувшись за адресою: м. Золотоноша, вул. Черкаська, № 95 або телефоном 5 – 21 – 66.

Віктор ВОВК,

 начальник управління ветеринарної медицини.

«Вісник Золотоніщини», 26 листопада 2010 рок