Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Вже одинадцять років крокують по Черкащині змагання «Найспортивніше село». Стартувавши з легкої руки когось

небайдужого до спорту, вони стали традиційними, перетворилися на своєрідні конкурси пошуку нових талантів, підсумкові річні перегони, що яскраво демонструють стан спортивно-масової роботи у кожному з сіл району. Слід зазначити, що Золотоніщина – один з тих регіонів, де найспортивніші змагання – наймасовіші, а їхні результати – найвагоміші. На лідерство у районних іграх зазвичай претендують не одна-дві, а декілька сільських команд і боротьба за нього – завжди напружена. Протягом останніх років перемагали спортсмени Вознесенського-Пальміри, які шість разів підряд захищали честь Златокраю на обласних змаганнях «Найспортивніше село». У 2004-му і 2005-му роках вони були другими, 2006-му і 2008-му – третіми 2009-му стали чемпіонами обласних найспортивніших перегонів! А як-то воно – бути лідером? Про це добре знають славні спортсмени названих сіл: це – велика відповідальність, напруга, постійні тренування, самопожертва і т.і. А що вже говорити голові Вознесенського-Пальміри Станіславу Бузирьову?! Уся підготовка до змагань на ньому… І так – рік за роком… Зрозуміло, що й учасники обласних фінальних змагань добре знають нашу команду як сильного суперника, ставляться до неї з подвійною увагою, тож потрібно постійно підтримувати спортивний імідж Златокраю.

Цьогоріч наша команда не потрапила у трійку найспортивніших, посіла четверте місце. Але поразкою такий результат назвати не можна, адже виступали златокраєвці (з усіх восьми видів спорту), як і завжди, на високому рівні. Назвемо досягнення тільки деяких з них. Чемпіонами обласних перегонів цієї осені стали: наша славна тенісистка, ветеран і гордість районного спорту Ірина Зінченко, яка не віддала перемогу жодній із своїх суперниць, і молодий ветеран найспортивніших, відомий важкоатлет, неодноразовий призер районних змагань Олег Безгуба. Він став першим серед гирьовиків у ваговій категорії до 65 кг. Срібло вибороли не менш знані у Златокраї спортсмени Володимир Демчинський (армрестлінг, вагова категорія до 90 кг) і Олег Хомут (легкоатлетичний “крос на 1000 м). Злагоджено, спокійно, віддаючи усі сили боротьбі за перемогу, боролися наші славні канатники, досягнення яких, як і їхні імена, відомі не лише у районі, а й в області. Це – Олександр Борщенко, Вадим Гончаренко, Микола Макаренко, Сергій Снігир, Олександр Карпич і Віталій Супрун. Щороку конкуренцію їм складають богатирі одних і тих самих сіл – Хрестителевого (Чорнобаївський район) і Руської Поляни (Черкаський). Цього разу у вирішальному поєдинку наші спортсмени поступилися руськополянцям, що завадило їм вийти до фіналу змагань з перетягування каната, і зайняли у цьому виді четверте місце. Та на те вони й змагання, щоб примхлива пані Фортуна показувала свої вибрики, програвати з гідністю теж треба вміти.

З кожним роком вищим стає рівень виступів тих, хто ціною наполегливої праці і власними перемогами заслужив право позмагатися на обласних найспортивніших перегонах. Взяти хоча б такий приклад: відомий наш гирьовик Роман Вернигора став на цьогорічних змаганнях з гирьового спорту (вага до 90 кг) четвертим з результатом аж 32 поштовхи! Тож уявіть скільки разів підняв гирі володар першого місця!

Переможцями обласних найспортивніших стали команди Хрестителевого, Руської Поляни і села Бурти Шполянського району. Змагання, до речі, проходили у Шполі, тож бронзові нагороди шполянців неабияк потішили місцевих вболівальників. Ця команда вперше стала призером заключних перегонів «Найспортивнішого села». Значну роль у цьому зіграло те, що вона стала ще й чемпіоном з міні-футболу, що принесло у скарбницю команди чималу кількість очок і значно наблизило її до перемоги.

Головні натхненники наших найспортивніших, ті, хто найбільше переймався організацією і підготовкою команди – Станіслав Бузирьов, голова ФОК «Колос» Олександр Бут та головний .спеціаліст відділу у справах молоді і спорту Василь Поліщук, пишаються спортсменами Златокраю.

– Четверте місце – це хороший результат, високий показник і ні в якому разі не поразка, – впевнений Василь Григорович. – На змаганнях такого рівня різниця в заключних очках – незначна, адже на старт виходять найсильніші. Між іншим, на Олімпійських іграх це враховують, тому кращими вважають шість команд, а не три.

Як би там не було, а ми щиро вітаємо вознесенську команду і бажаємо їй нових спортивних звершень. Вони будуть обов’язково, бо хлопці та дівчата там зібралися напрочуд амбіційні, у хорошому розумінні цього слова, тож довго чекати сатисфакції не доведеться.

Марина БІЛЕЦЬКА.

«Вісник Золотоніщини», 24 вересня 2010 р.