Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Традиційні щорічні змагання лідерів учнівського самоврядування, які відбулися минулого тижня у районному будинку культури, зібрали на сцені 15 команд-учасниць. Заступник голови райдержадміністрації, голова журі гри «Лідер» Світлана Хвиль, голова спілки дитячих та юнацьких організацій Лариса Редька та начальник відділу освіти Лариса Глоба побажали їм вдалого старту на шляху до перемоги.

Цього разу популярна серед школярів гра була присвячена питанню прав дитини. Проходила вона, як і зазвичай, у три етапи: шоу-лідер (представлення команд), проект-лідер (показ соціальної реклами) і кліп-лідер (міні-вистава за мотивами пісні на вибір).

Парад учасників приємно здивував: на сцені не було жодної команди, одягнутої за традиціями піонерських часів – білий верх, чорний низ. Просто диво, але нарешті безслідно зникла і «найпопулярніша» героїня подібних заходів, безсмертна Вірка Сердючка (щоправда, без її пісень не обійшлося). Та, як показав вже перший конкурс, літературно-музичний монтаж, як спосіб пропаганди і таблички, як засіб наочної агітації – не зникнуть з лідерських виступів ніколи. Бо це – межа злету фантазії тих, хто готує команди. І от результат: є чудові, артистичні, веселі і завзяті лідерята у яскравих костюмах, які дуже хочуть перемогти, і нудні, нецікаві сценарії-монтажі, де діти стоять рядочком, тримаючи перед собою таблички. І це тоді, коли гра «Лідер» – це іскрометний гумор, весела пропаганда, дотепність, рух, а сестра таланту – лаконічність. Щодо конкурсу шоу-лідер, то хотілося б згадати ряд команд, які відрізнялися від інших своєю неординарністю. Це – дуже артистичні школярі з гельмязова, симпатична богуславецька команда «Кульбабки» зі своїм прикольним девізом «Тримаймось разом, щоб не здуло!» і дотепні коробівчани, які розіграли сценку про телефонні розмови голови спілки «Дивосвіт» Лариси Редьки і директорів шкіл, а потім «пропісочили» і «приватне» Дніпро, і м`ясо «з мамонта» у шкільній їдальні і те, що «думки треба мати, але при собі тримати».

Не можна було «без сліз» дивитись деякі «реклами» у наступному конкурсі «Проект-лідер», так і хотілося закричати: «Люди! Ви що, реклам ніколи не бачили?!», бо не можна ж вважати такою, наприклад, довгий, сумний, повчальний вірш-монтаж про шкідливість абортів. Членам журі того дня не раз доводилося ставити прочерки у графі «дотепність і гумор». Запам`ятався виступ команди Чапаєвської школи (музична реклама без слів про хлопчика, що хотів купити право), «овочева» реклама каврайчан – про діда і завзятих жіночок, оформлена чудовими макетами овочів, перша частина богуславецької реклами-репу (а от друга вже була зайвою і затягла виступ). Багатослівність – ось ще один недолік більшості шкільних сценаристів.

Хоч трохи розвеселив останній етап гри «Лідер» – кліп, хоча і його дехто примудрився зробити не смішним і веселим, а повчально-урочистим (здається, наше тяготіння до патетики й пафосу – безсмертне). Надію на те, що лідери все таки народ веселий і прикольний, дали школярі  з Бубнівської Слобідки (пісенька з мультфільму про мамонтенятко, яке загубило маму), Кропивни («… ой, дуба-дуба, у Івана нема чуба…»), Чапаєвки («Люблю Гриця-молодця»), Гельмязова («Чундра-чучундра») та ін.

За рішенням журі, перше місце за кількістю балів отримала команда Кропивнянської школи, виступ якої підготувала Любов Пономаренко. Друге поділили лідери з Гельмязова (Алла Ткаченко) і Пальміри (Валентина Магазінова), а третє – Чапаєвки (Валентина Мозгова) і Коробівки (Наталія Біловойтенко).

Слід зазначити, що для глядачів «випробування» «Лідером» завжди було нелегким – спробуй переглянути виступи такої кількості команд, та ще й у трьох конкурсах! Під кінець втомлено почувають себе і учасники, і глядачі. Проте організатори з року в рік вперто надають перевагу кількості команд (і не тільки у цих змаганнях), а не якості їхньої підготовки, аргументуючи це тим, що «усім же хочеться виступати». Проте як показало спілкування з наставниками деяких команд – «не усім». Частина лідерських гуртів приїхала на змагання «з під-палки», педагоги-організатори  руками і ногами відбивалися від участі: і сценарій вони писати не вміють, і часу на такі дрібниці, як «Лідер» у них немає, і з транспортом проблеми і т. ін. То може таки слід вибрати серед команд претенденток  кращі? Нехай їх буде 3-5, але цікаві і добре підготовлені? Але тоді виникає запитання: а як же діти? Ті, хто хочуть, але не поїдуть на змагання через небажання своїх педагогів, ті, хто у своїх маленьких школах і так не розбалувані цікавими заходами і новими знайомствами з однолітками, ті, чиї таланти пропадатимуть у глибинці. Невже це питання риторичне? А ось що думає з цього приводу один з організаторів «Лідера» – методист райметодкабінету РМК Валентина Денисенко:

Я згодна з тим, що успіх команд у таких конкурсах багато у дечому залежить від педагогів-організаторів, адже вони – той лакмусовий папірець, який показує стан позашкільної роботи у школі. Усі ми знаємо, що закінчивши її, через багато років згадуємо не уроки та контрольні роботи, а саме такі змагання і підготовку до них, коли збираємося усі разом і зі сміхом, у веселій атмосфері складаємо сценарії. Не вірю аргументам типу: це – сільські діти і вони не можуть бути такими ж розкутими, як міські або – не вміємо писати сценарії. Діти скрізь однакові за умови цікавої сюжетної схеми, готуйте сценарії разом з ними. Матеріалу вистачає – сторінки Інтернету, маса допоміжної літератури, телевізійні передачі і шоу, дивіться їх з ручкою і блокнотом. Тільки працюйте творчо, не списуйте усе слово в слово, а переробляйте на свій лад,

пристосовуйте до своєї школи, району. Щодо цьогорічного «Лідера», то після його закінчення ми зробили певні висновки і будемо міняти цю форму роботи. Запевняємо, буде цікаво.

Марина БІЛЕЦЬКА, член журі.

«Вісник Золотоніщини», 25.11.2011 р.