Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Лунають салюти Перемоги

В котрий раз на святі у селі.

Покладуть, до Обеліска квіти

Юні і маленькі школярі.

Я війни не бачила живою –

Буду цю потвору проклинать.

Пожалію, що скупі програми,

Що не можуть юним розказать…

Як земля горіла і стогнала,

Корчилась від муки і біди,

А з програми твори позникали

Із чиєїсь легкої руки.

Мов, навіщо юним знати

Те, що відшуміло, відійшло…

Краще зарубіжну пізнавати

І її незрозуміле зло.

Господи! Та я не проти неї!

Я проти байдужості – зими.

Ми не маєм права забувати:

Не воскреснуть вбитії сини!

Не рясніють сторінки минулим,

Замовчали фільми – і нема…

Мало залишилось ветеранів,

А в очах – байдужості зима.

Хто поверне втрачені години?

Як без них повідать, донести?

Що солдатам грізного століття

Довелося Хрест такий нести.

Щоби нині сонце Перемоги

Обігріло душі молодих,

Пам’яттю загиблих, заклинаю!

Ми в боргу за себе, і за них…

П.Космініна, вчитель

«Все для вчиеля», №13-14, 2004.