Ковтунівський навчально-виховний комплекс

1

190 – зовсім мало,

190 – мить одна,

Але вмістила цілу вічність

Шевченка нашого зоря. 2

В кріпацьку хату на світанні

Послав Всевишній неба дар,

Росло хлоп’я без ласки й хліба,

В душі з дитинства – помсти жар.

Чому матусі тяжко дуже?

Чому, як свічка тане?

Чому у батька мозолі,

А хліба і до Різдва не стане?

Чому так холодно, чому?

І всі – “малі і голі”,

Душа кріпацькая кричить,

Що сліз і кривд уже доволі.

А тут ще й матінка слабі,

В очах – страждання й муки,

І вже над хатою зла тінь,

І свічку їй кладуть у руки.

А після неї чорні зливи,

Ярмо кріпацьке ще страшніш.

А тут, як на біду, ще й батько,

Що не весна – то гірш і гірш

 

Пішов і він. Там, де калина,

Понад могилою цвіте,

І в люту зиму дві могили,

Холодним снігом замете.

Холодним снігом і морозом,

На купу сиріт-діточок,

І йшла недоля-голодранка,

На одинадцятий рочок.

 

3

А ріс. Де тільки сили брались,

Для енгельгардів тупо-злих,

Скільки страждання і неправди,

Все через них, все через них.

Забрала доля батька й неньку,

А в нагороду – жар душі,

Талант небачений і щирий,

І горя й щастя на межі.

Хіба не щастя жить, як спалах,

Ясного сонця на зорі,

Лиш для народу й від народу,

Напише генії – вірші.

Почує світ про Чигирин,

Черкаси, Канів, Київ наш,

І загудуть дніпрові води,

Воскресне змучений Тарас.

 

4

Мордований, принижений, убитий,

Скалічений, підірваний, ясний,

Як сонце правди і свободи,

Твій, Україно, вірний син.

190 – це початок

Важких доріг Шевченка – сина,

Він, Україно, є і буде,

Твоя нескорена дитина.

Твій патріот, що навіки,

Прославив край наш і народи,

І не зазнав за вік тяжкий,

Ні щастя, а ні нагороди.

5

Твоє майбутнє, Україно,

Як і минуле – син Тарас,

Його забуть вікам не в силі,

І жар душі його не згас.

Нема майбутнього без нього,

Він – геній часу і віків,

190 – лиш початок,

Всіх його задумів і мрій.

Ні, недаремно до загину,

До крику болю у душі

Долав Шевченко чорні сили

І йшов на нові рубежі.

 

6

Йде боротьба за кращу долю,

За нових геніїв держав,

Ішов Шевченко у неволю,

Щоб “вольним” край наш став.

 

Вже скоро два століття

Між нами, з нами, серед нас

Великий геній України –

Всеперемагаючий Тарас.

Косминіна Поліна Василівна,

учитель української мови та літератури Драбівецького НВК,

випускниця 1970 року Ковтунівської середньої школи