Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Скажіть, чим особливе те місце, де ви проживаєте? Допитувалась у сільського голови Ковтунів і Мицалівки Олени МІРОШНІЧЕНКО. І не тільки в неї. «Звичайне село», – так казали всі. А тоді додавали: тут надзвичайно мальовничі краєвиди,тут дуже зелено й затишно, тут не глибинка – села зручно розташовані обабіч доріг. А головна перевага невеликих сільських громад у тому, що тут всі між собою знайомі й не відсторонені одне від одного, і кожна дитина – у центрі уваги.

Олена Костянтинівна Мірошніченко сільським головою працює першу каденцію. Але це її батьківщина і про місцеві радощі й проблеми вона знає все. У Ковтунах5 07 жителів, у Мицалівці – 204. У Ковтунах є навчально-виховний комплекс, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, церква та інші інфраструктурні об’єкти. У Мицалівці – тільки фельдшерсько-акушерський пункт, яким завідує Любов Шеремет – людина безвідмовна. У цьому селі проживають переважно пенсіонери, молоді дуже мало. На вулиці Польовій майже всі хати порожні. Доволі добротні будинки, але нема на них попиту, ніхто не купує. «Люди мене просять: не ремонтуйте дороги, не  проводьте вуличне освітлення,тільки ФАП залиште! – каже Олена Костянтинівна. – Тут багато викликів додому. На прийом до фахівця не кожен і прийде». За кількістю населення цей заклад не відповідає тому, щоб фінансуватися з Національної служби здоров’я України як інші установив системі первинної ланки медико-санітарної допомоги. Тому фельдшерсько-акушерський пункт у Мицалівці утримується за рахунок сільської ради.

Серйозний іспит для очільниці сільської громади влаштувала стихія. Буревій на початку липня 2017 року завалив десятки дерев, позривав шифер на дахах. Ліквідовувати наслідки природного катаклізму треба було швидко, бо дорога стала непроїзною. Село залишилося без енергопостачання. «Тоді я ще раз побачила, що люди в нас дружні. Не чекали, що хтось зробить,а взялися розпилювати, розчищати, прибирати. Зо три десятки чоловіків вийшло. Звільнили від верб дорогу до села», – згадує Олена Мірошніченко. І як сто листів шиферу, щоб від ремонтувати покрівлі будинку культури, фельдшерсько-акушерського пункту,сільської ради, вдалося знайти, теж пам’ятає.

Щоб зарекомендувати себе доброю господинею двох сіл, почала з порядків на власному робочому місці. І для себе, і для людей. Бо ж у сільській раді спеціалісти працюють, відвідувачі щоденно йдуть. А холод тут стояв несусвітній. Тож на сараї біля сільради перекрили дах, бо там дрова зберігаються, а опалювати будівлю планували ними. Просто серед зими міняли. Встановили твердопаливний котел, і, нарешті, нагрілися.

Багато уваги за час каденції приділено ремонту місцевих доріг. Латали, звісно, частково, але на деяких ділянках і двічі, й тричі. Щороку йшли роботи – на вулицях Вавилова, Шкільна, Перемоги, Ткаченка, Шевченка, Першотравнева, Польова в Ковтунах,Шевченка, Колгоспна, Польова у Мицалівці. Усюди шляхи проїзні,хіба що найбільш розбито дорогу, що веде до господарського двору товариства «Силікат І». Там обіцяли щось зробити уже у цьому році.

Відновлювати вуличне освітлення розпочав попередній сільський голова. Нинішній керманичці громади випало завершувати цю епопею. Тепер на всіх вулицях у темну пору доби запалюються ліхтарі.

У будинку культури замінили електропроводку і встановили електровентилятори, якими за потреби нагрівають приміщення в холодний сезон.

Серед пріоритетів розвитку місцевої громади – турбота про благоустрій. Є працівник, який слідкує, щоб на вулицях сміття не валялося, щоб село не заростало бур’янами тощо. Встановлено кілька контейнерів для відсортованого сміття, на яке сільрада уклала договори про його переробку. Центр Ковтунів прикрашає багатофункціональний спортивний майданчик. Він з’явився за часів роботи в окрузі народного депутата Владислава Голуба. А встановлення поряд дитячого ігрового майданчика профінансувала сільська рада. Огорожі структурують територію і вписуються в ландшафт. Тому місцеве самоврядування дбає про встановлення парканчиків. Частина вже є, інша – у планах. Кілька лавочок для перепочинку – не надто затратна справа, тож і про це подумали. Не забули й про місця вічного спочинку односельців. У Ковтунах на кладовищі замінили ворота, в Мицалівці частково зробили огорожу цвинтаря коштом сільради, а далі люди самі зібрали гроші й завершили впорядкування території. Частина робіт із оновлення матеріальної бази об’єктів соціальної сфери села виконується на умовах співфінансування з районним бюджетом. Сільрада надає субсидію на проекти щодо ремонту та утримання закладів медицини й освіти.

Сільський бюджет складає 2 мільйони 23 тисячі гривень. Торік важко було виконати план з його наповнення. Головною причиною стало зниження нормативно грошової оцінки землі, чим скористалися господарники, а доходи сільської ради стали меншими. Хоча всі, хто господарює на довколишніх угіддях, певним чином підтримують громаду. Надійними діловими партнерами у Ковтунах називають СТОВ «Силікат І» і «Спільне», фермерські господарства «Настасія», «Кристал 05», «Юляна», «Надія», фізичних осіб-підприємців Ірину Лисенко, Наталію Малофій, Петра Кузнєцова, Олексія Яроша, СВК «Струмок», Черкаську філію «Інтербізнес» (так офіційно називається птахофабрика).

«Усі співпрацюють з нами, усі допомагають, на звернення реагують, розуміють», – розповідає сільський голова. І принагідно дякує, що ті, хто обробляє землю, не забувають про власників ділянок,гектарів, угідь – про тих селян, яким живеться не завжди з медом. Варто зауважити, що близько 70 відсотків населення Ковтунів і Мицалівки користується пільгами чи одержує субсидію на оплату житлово-комунальних послуг. Добре, що є така державна підтримка, але водночас це показує й невисокий рівень матеріального забезпечення жителів села. Команду сільського голови складають десять депутатів. На початку каденції не було однозначного сприйняття вибору односельців –у Ковтунах тоді відбулася зміна влади. Але це другорядне, головне те, що в депутатському корпусі працюють ініціативні й небайдужі люди, які вболівають за стан справу селі, за добробут односельців, мудро оцінюють усі рішення і ухвалюють оптимальні варіанти розв’язання кожної з проблем. Непокоїть усіх, як і повсюди в сільській місцевості, тема робочих місць і гідної зарплати.

«Охочі офіційно працюють на птахофабриці у своєму селі,дехто їде на Миронівську птахофабрику в Канівському районі,на Роял Фрут чи МакКофе в Золотоноші – працівників підвозять транспортом цих підприємств. Є і такі, хто шукає своє місце за кордоном, зокрема, в Польщі», – оцінює ситуацію на ринку праці Олена Мірошніченко. Вона,як і багато селян, не розуміють аграрної політики, яка зосереджується тільки на інтенсивному обробітку землі, де не потрібно багато робочих рук, тим часом ні холдинги, ні фермери зовсім не розвивають тваринництва, а там,де утримували ферми, їх просто знищують. Так замикається коло: немає роботи, молодь виїжджає,не народжуються діти, старіє й вимирає село.

Центром місцевого всесвіту була і є школа. Дошкільний підрозділ Ковтунівського навчально-виховного комплексу зараз відвідують восьмеро дітей, у загальноосвітній школі навчається 70 учнів. До утримання установи сільрада долучається виділення субвенції. Приємно, що в закладі зроблено нову покрівлю, ремонт спортзалу, внутрішні туалети. Місцеве самоврядування потурбувалося покласти асфальт на майданчику перед центральним входом,замінити одні з дверей. Меблі в дитсадок й іграшки придбали за ті гроші, які передали зі своїх закріплених квот депутати районної ради Олександр Лісовий, Надія Кравчик, Раїса Заїка і Сергій Барвет. За це ковтунівці й мицалівчани їм щиро дякують.

На глибоке переконання директора Ковтунівського навчально-виховного комплексу Івана Малого, матеріальна база закладу освіти важлива, але не вона є визначальною. У сільській школі найважливіше те, що тут бачать кожну дитину, розуміють їїможливості й потенціал і переживають за всіх. Ковтунівська школа готує призерів і переможців всеукраїнських конкурсів і олімпіад. Цьогоріч вихованці закладу захищають п’ять наукових робіт у Малій академії наук: дві в секції астрономії, інші – в секціях математики,української мови й історії. Сільська школа ламає всі стереотипи щодо рівня знань у співставленні з суперсучасними міськими освітніми закладами. У селі успішних учнів готують на уроках, а не на заняттях у репетиторів. Є діти, які вчаться гірше, матеріал їм засвоювати важко, зате вони співають,танцюють, займаються спортом,майструють тощо. Усі задіяні в шкільному житті.

А ще звичайне село може похвалитися міцними традиціями родинного виховання. Сім матерів-героїнь заслужили ці звання тим, що дали дітям не тільки життя, а й прищепили їм людські чесноти. Саме в Ковтунах утворено першу патронатну сім’ю. Тепер у родину Лариси й Василя Мельників, які зуміли достойно виховати власних дітей, передають на певний час знедолену малечу, яка в колі рідних опиняється в нестерпних умовах. Патронатна сім’я доглядає, навчає, старається зробити щасливими дівчаток і хлоп’ят, яких їм довіряють на кілька місяців. А ще сподівається, що тим часом у біологічній родині усунуть загрози для життя і здоров’я своїх донечок і синів.

На жаль, неблагополучні, функціонально неспроможні сім’ї є і в їхньому селі. Дві такі стоять на обліку у сільській раді. Але хороших більше!

У Олени Костянтинівни є такий собі зошит перепис, де зазначено, коли яка пара побралася. Ось цього року золоте весілля відзначатимуть Валерій і Ніна Демиденки. Більше десятка подружжів мають ще солідніший сімейний стаж. Ось як Петро й Параска Строкані, Михайло і Ольга Ямборські, Микола і Ніна Ямборські, Анатолій і Ніна Дерев’янки…А Олександр Леонтійович і Людмила Михайлівна Різники одружилися ще в 1959 році.

День села – це улюблене свято для жителів Ковтунів і Мицалівки. Серед тих достойників, яких вшановують на великій сцені, завжди є й такі золоті родини. Вміють прикрасити будь-яке свято учасники художньої самодіяльності. Склався гарний вокальний чоловічий квартет: Василь Мельник, Микола Фурса, Валерій Іванович і Віктор Григорович Козловські – художній керівник і директор будинку культури. А фішкою жіночого ансамблю є те, що його учасниці співають без музичного супроводу – їхні голоси поєднуються дуже гармонійно та колоритно. До послуг читачів – книжковий фонд сільської і шкільної бібліотек.

Усі види спорту – в пошані. Зараз, наприклад, тричі на тиждень волейболісти грають в шкільному спортзалі. За підсумками минулого року в районній спартакіаді ковтунівські фізкультурники посіли третє місце, взявши участь в усіх видах програми. Частину організаційних клопотів щодо представництва на змаганнях бере на себе землевпорядник Віталій Баранник. Для нього,як і для багатьох інших односельців, спорт – це активне дозвілля.

Два магазини, які працюють у Ковтунах, забезпечують необхідним асортиментом товарів і конкурують у тому, щоб ціною привабити покупця. Тричі на тиждень завозить хліб та інші найнеобхідніші продукти авто лавка підприємця Олексія Яроша. Люди цінують цю зручну форму обслуговування. Щоденно курсує автобус пасажирського автопідприємства. Виконуються два рейси.

Отак і живуть звичайні села. Сподіваються, що й далі працюватимуть у них школа і фельдшерський пункт. Це останні якорі, які тримають тут життя. Для найстарших: Григорія Лукича Теницького (1925 року народження) у Мицалівці і Параски Іванівни Маркової (1928 року народження) у Ковтунах і Аліпії Хлипи – найменшенької у селі.

Надія КОВАЛЕНКО «Вісник Золотоніщини», 20.02.2020