Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Жіночий день став подвійним святом для трьох представниць прекрасної статі з Ковтунів, адже народилися вони саме 8

Березня, разом з першими струмочками і теплими сонячними промінцями, під дзвінкоголосий пташиний спів. І хоч різні за віком – з’єднує їх жіночність сонячність і весняність душ, тепле ставлення до людей і радісний, оптимістичний настрій будь-що. Ось такі вони, жіночки-весняночки, народжені найпрекраснішим створінням природи – красунею весною.

ОЛЬГА КОСТОГРИЗ.

Ця жіночка навдивовижу світла і добра, справжня Берегиня великого сімейства, у якому крім неї ще чоловік, три сини, три невістки, п’ятеро онуків і дві правнучки. Про кожного з них говорить з гордістю, особливо про синочків. Старший Володя – керуючий Дібрівським конезаводом, що на Полтавщині, середній – Олег і молодший Станіслав закінчили свого часу Київську академію внутрішніх справ. Стас вже двадцять років працює у Золотоніському МРВ, а Олег, молодий пенсіонер за вислугою, займається адвокатурою. Вже й їхні діти Руслан і Люба йдуть батьківською правоохоронною стежкою. Про кого ж матері й говорити, як не про синів? У Ольги Федотівни усі хороші, усі молодці: «Не діти у мене, а золото!» – хвалиться раз у раз, маючи на увазі і синів, і невісток, і онуків. З усіма знаходить вона спільну мову. Сидить, уквітчана яскравою хустинкою, і ллється мова з її вуст, мов струмочок дзюркотить. «У березні відчуваю особливе піднесення, навіть співати хочеться, мабуть тому, що у цьому місяці народилася. І чоловічої уваги мені все життя вистачало, я ж у нашій сім’ї довгий час була єдиною жінкою, без квітів і подарунків ніколи не залишалася. Так і досі. Минулоріч мої хлопці подарували мені гуртом пральну машину-автомат. Яка ж тільки з нею благодать!» 33 роки пропрацювала Ольга Костогриз листоношею у Ковтунах, з них шість – після пенсії. Про завзяту поштарочку не раз писала місцева преса. У хаті і на великому дворищі Костогризів – як у церкві – чистота. «Чоловік любить порядок», – пояснила коротко. Шанує свого Григорія Федоровича. Із сльозою, розчулено згадує, як у семидесяті роки в магазинах були порожні полиці, але він діставав для неї подарунки на міжрайбазі, через знайому, ніколи не забував пам’ятної дати. «Він у мене такий, – запишалася Ольга Федотівна. – А співає як гарно! Веселий і компанійський чоловік». Зараз живуть удвох, доглядають корівку Травку, вирощують троянди, згадують молоді роки і чекають найдорожчих гостей – гвардію молодших Костогризів, продовжувачів батьківського і материнського роду.

Цьогорічне 8 Березня – неабияка подія в родині, любій матусі сімейства виповнилося 70! І хоч сама вона була проти гучного гуляння, діти все одно зібралися у рідній хаті, щоб привітати дорогу жінку.

Побачивши себе на фото, яке ми зробили для статті, Ольга Федотівна засміялася: «Просто як «гуменія»! І дала добро.

ОЛЕНА МАЛЬОВАНА.

Ця мила, тиха і скромна жіночка носить своє прізвище недарма. Мабуть, сама весна намалювала колись її неповторний портрет і представила його на розгляд глядачів саме 8 березня, коли Олена вперше побачила світ. Портрет той з роками набув нових відтінків і кольорів, бо дівчина, що була на ньому зображена, розцвітала з кожним роком. Олена й справді така гарна, наче намальована. Стоїть за прилавком ковтунівського магазину райСТ у своїй фірмовій шапочці, наче королева у короні, і посміхається. Щасливий той чоловік, якого вона називає своїм королем. А дістався цей титул – Анатолію, який працює таксистом. Красуню дружину привіз він у Ковтуни з Кавраю і хоч за спеціальністю вона фельдшер, поки що доводиться працювати продавцем. Як і її односелиця, Ольга Федотівна Костогриз, Олена – господиня у чималенькій сімеєчці, яка складається з чоловіка і трьох синів: Саші, Юри і Сергійка. За словами Олени, вони з Анатолієм цілком доповнюють одне одного: вона – спокійна, розважлива, він – веселий, балакучий, тож і хлопчаки взяли потроху від кожного з батьків. Одна жінка в оточенні стількох чоловіків – це і добре, і нелегко – спробуй, наприклад, тільки нагодувати таку юрбу, це ж у кухні треба й жити! А дати раду стільком шкарпеткам?! Просто жах! «Та вони у нас хлопці самостійні, – посміхається Олена. – Зі шкарпеткам самі розберуться, а щодо обідів, то яка різниця – варити дві літри борщу чи шість? Зате скільки у мене помічників!» Анатолій любить робити своїй дружині компліменти і, за її словами, радує приємними сюрпризами, на це він справжній майстер Запам’ятався останній презент: з нагоди чергової річниці подружнього життя він подарував Олені каблучку, а коли та виявилася замалою – поїхав у місто і поміняв на … дві інші, ще кращі. Отакий він непередбачуваний і загадковий чоловік. На Оленине день народженню у Ковтуни з’їжджаються її та чоловікові батьки і куми, тож подвійне свято відзначають весело і Анатолій, як усі чоловіки, яким поталанило одружитися з жінками, що з’явилися на світ 8 березня, не забуде сказати тост з нагоди відразу двох урочистих подій. Така от у нього почесна королівська місія.

СВІТЛАНА СОКОЛЕНКО.

20 років тому 8 березня Валентина Соколенко подарувала своєму чоловікові Івану найцінніший у його житті подарунок – народила донечку, яка важила аж чотири з половиною кілограми! Напередодні жіночого свята, подарунок їй, зрозуміло, купив він, аж тут така радість Хоч з того дня Іван Михайлович  був приречений усе подальше життя готувати до жіночого свята вже два по дарунки, його щастю не було меж! Дівчатко назвали Світланкою, адже побачила світ у світлий, сонячний, весняний день, тож ім’я підійшло якнайкраще.

До свого другого у житті невеличкого ювілейчику 20-річчя від дня народження Світлана Соколенко підійшла з чималим досягненням: 25 лютого з червоним дипломом закінчила Черкаський економіко-правовий коледж. Вона – дівчинка розумна, старанна і наполеглива, тож на цьому зупинятись не збирається і з часом мріє закінчити заочно ще й Полтавський університет. Свєта – дуже доброзичлива і турботлива людина, це відзначають усі її рідні та друзі. Особливо люблять свою онучку-красуню дві бабусі: Марфа з Драбівець і Ольга з Мицалівки, адже вона ніколи їх не забуває і як би сутужно з грошима не було, обов’язково викроїть хоч копійчину і привітає любих бабусь зі святами.

Світлана захоплюється бісероплетінням, а ще до душі їй кулінарія, відшукує цікаві рецепти тортів та тістечок, мудрує над ними, а потім пригощає маму з татом, адже вони – найперші її поціновувачі. Справжня жінка повинна вміти готувати, вважає Свєта, і не тільки повсякденні страви, а й святкові, щоб порадувати близьких, влаштувати їм у будній день невеличкий сюрприз. «Мабуть, дівчата і жінки, що народилися 8 березня, це свого роду люди обрані, – розмірковує дівчинка, – обрані для щастя, у їхніх душах завжди повинна буяти весна. Я теж це відчуваю, бо й я родом з весни, значить обов’язково буду щасливою!»

Марина БІЛЕЦЬКА

«Вісник Золотоніщини», 11 березня 2011 року