Ковтунівський навчально-виховний комплекс

У теплі та добрі

Сходку селян завжди уявляєш масовою, котра мала б відбуватися, принаймні, в клубі. Бо це ж ніби своєрідне свято, на яке прагне прийти кожен селянин, щоб почути мудре слово очільника громади, за якого на виборах віддав свій голос.

Сходка в селі Ковтуни відбулася в приміщенні сільської ради. Зібралися на неї, мабуть, із добрих півсотні громадян. Утім, місця в залі, де можна було б присісти, для всіх не вистачило, тож половина людей слухала доповідачів у вестибюлі, стоячи за прочахнутими дверима.

Слухали всі, та не всі дочували, бо хоч і балакали промовці в мікрофон, та їхні слова ледве пробивалися за межі зали.

Говоріть голосніше! – вимагали ті, хто стояв за дверима. – Та хіба ж не можна було провести збори в Будинкові культури?

Голова села Святослав Строкань, котрого прекрасно було чутно й без мікрофона, відбивався:

Ви ж знаєте, що Будинок культури не опалюється? Я ж запитував громаду: хочете бути в тісноті, але теплі, чи в просторішому місці, але в холоді. Самі ж вибрали тепло!

Розрахунки за паї – найболючіша проблема

Земля для українського селянина споконвіку була жаданою, найбільшим багатством, предметом гордості. Часом вона ставала причиною розбрату й сварок, найчастіше через межі. Ознакою нашого часу стають інколи непорозуміння між власниками земельних паїв і тими, хто ці паї в них орендує.

У Ковтунах і Мицалівці, яка входить до Ковтунівської сільської ради, проживає майже 760 пайовиків. їхні паї тут орендують два сільгосптовариства, четверо фермерських господарств і один сільгоспкооператив. Тож досить емоційне спілкування між орендодавцями й орендарями на зборах розпочалося з обговорення проблем розрахунків за використання їхніх земельних часток і численних недоречностей в оформленні договорів про оренду. За минулий рік усі орендарі розплатилися з власниками паїв по З відсотки від нормативної грошової оцінки землі. Порівняли, що отримали плату нижчу, ніж сусіди в Драбівцях чи Скориківці. Дісталося на горіхи СТОВ «Силікат—1». Люди обурювалися, що не мають на руках примірників документів, опротестовували підписи, яких вони не ставили власноручно. Ті, хто прийшов із паперами, демонстрували підміну сторінок, а один чоловік заявив про існування договору за «підписом» його дружини, котра вже більш як рік покійна….

Як вийти з такої ситуації, пояснювали фахівці: керуюча справами райдержадміністрації Світлана Лук’ященко, завідувач апарату районної ради Ростислав Калайда, заступник начальника управління Держземагентства в Золотоніському районі Андрій Кисіль. За їхніми словами, договори про оренду землі можна розірвати за взаємною згодою сторін або ж у судовому порядку. Там же ж, у судах, треба з’ясовувати й фальшивість документів.

Представник «Силікату» Ігор Голік пообіцяв зустрітися з кожним орендодавцем, обговорити проблеми, розібратися з усіма конфліктними ситуаціями й повернути гроші (по 439 грн), неправомірно стягнуті за оформлення документів.

Упродовж двох останніх років 50 жителів Ковтунів і Мицалівки розірвали договори з тими орендодавцями, які їх не влаштовують, і уклали договір про оренду 157-ми гектарів землі з СВК «Струмок», що базується в сусідньому Крупському. Хоч кооператив ще не скористався цією землею (одні на ній посіяли, інші пересіяли), та з людьми розрахувався грішми по 2 507 грн за пай, по 500 грн видавали на поховання. А за 2013-ий рік молодий керівник кооперативу Сергій Барвет пообіцяв виплатити по 4180 грн на руки, себто, з розрахунку 5% від оцінки землі. Учасники зборів запропонували скоротити термін дії договорів до 5 років замість 12.

Село живе й розвивається

Селяни заслухали на зборах звіт сільського голови Святослава Строканя про роботу виконкому сільради за минулий рік. На утримання Ковтунівського навчально-виховного комплексу було спрямовано 316 тис грн, 5 тис – Ковтунівського й Мицалівського ФАПів. Ще 21 тис грн було виділено на заміну вікон і дверей у приміщенні НВК.

Торік на ремонт сільських доріг було витрачено 13 600 грн. Проте цієї мізерної суми вистачило на латання менше десятка метрів вулиці в Мицалівці. Цього року на ремонтні роботи заплановано трохи більше – 20 тис грн. Але й тут заковика: якщо раніше роботи виконувалися без проектно-кошторисної документації, то цього разу доведеться чималі кошти витратити ще й на її виготовлення. (Така, виявляється, це велика мудрація: вкинути й прикоткувати кілька лопат асфальту!)

Ремонтні роботи в сільському Будинку культури триватимуть і далі. Там буде замінено вікна, двері й покрівлю, придбано музичну апаратуру, концертні костюми, спортивні тренажери. Два тенісні столи вже встановлено в школі, придбано футбольну форму для місцевої команди. Заговорили на сходці й про перенесення футбольного поля в інше місце, бо зараз воно нагадує пасовище. Постало також питання про впорядкування старої частини сільського цвинтаря, де треба вирубати чагарники, викосити бур’ян і вивезти сміття. Для цього потрібен такий ініціативний організатор, як житель Мицалівки Іван Приходько, який організував односельців і разом із ними упорядкував місцевість біля ставка.

Селяни підтримали пропозицію сільського голови визнати почесним жителем Ковтунів свого земляка Олександра Андрієнка, який своїм коштом відбудував у селі храм Святої Покрови. За спонсорську допомогу в проведенні тенісного турніру, присвяченого пам’яті кавалера трьох орденів Слави Андрія Дерев’янка, люди висловили вдячність засновникові й директорові товариства «Спільне» Валерію Демиденкові.

Громада пом’янула 17 жителів Ковтунів і Мицалівки, які пішли у вічність, і привітала 7 новонароджених.

Конфлікт із головою

Учасники зборів визнали роботу голови села за звітний період задовільною. Як оголосив пан голова, підбиваючи підсумки голосування, «одноголосно». Правда, ніхто ні піднятих, ні непіднятих рук не рахував. Серед тих, хто не голосував ні «за», ні «проти», був уже згадуваний нами директор СТОВ «Спільне» Валерій Демиденко, який сільській раді й особисто її голові не довіряє вже кілька років поспіль.

Під кінець зборів із великими потугами Валерієві Івановичу вдалося-таки домогтися, щоб дали йому слово. Він оголосив з десяток запитів, на які хотів би почути пояснення від присутніх на зборах представників районної влади й правоохоронних органів. Серед них найрезонанснішим був: «Чому так довго (з 2008-го року) не передається до суду кримінальна справа за номером таким-то, порушена проти Святослава Івановича Строканя прокуратурою Черкаської області, й коли ж він, урешті-решт, буде притягнений до кримінальної відповідальності?»

На підтвердження того, що він не голослівний, Валерій Демиденко вже після зборів надав авторові цього репортажу копію постанови прокуратури Черкаської області від 2 вересня 2008 року про порушення кримінальної справи. Отож прокуратура, розглянувши матеріали перевірки, встановила, що «в березні 2002 р. Строкань Святослав Іванович, зловживаючи довірою голови Ковтунівської сільської ради Халимоник Надії Григорівни, отримав довідку №79 із явно неправдивими даними про те, що власники майнових паїв колишнього КГСП «Промінь» довіряють представляти уповноваженим особам їхні інтереси під час розподілу майна на зборах. 18 травня 2002 року на зборах співвласників майнових паїв колишнього КГСП «Промінь» громадянин Строкань С.І. шляхом обману й використання вищевказаної підробленої довідки заволодів майном, яке згодом оформив на фермерське господарство «Веселка», головою якого є його дружина Строкань Ольга Петрівна. Вказаними діями гр. Строкань С.І. спричинив збитки співвласникам майнових паїв на 123 856 грн.

Беручи до уваги, що ці матеріали містять достатньо даних, які свідчать про наявність складу злочину, постановив порушити кримінальну справу за фактом шахрайських дій проти Строканя С.І. за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України. Кримінальну справу подати Золотоніському міжрайонному прокурору для організації досудового слідства».

На проголошені від імені ініціативної групи запити ні громада, ні сам Валерій Демиденко відповіді не отримали. Голова села невдовзі закрив збори. Напевне, тому, що вони вже й так затяглися.

Я задоволений уже хоча б тим, що мені, нарешті, вдалося озвучити чимало запитів, з якими селяни впродовж багатьох років звертаються до голови села на подібних зборах, – зізнався журналістові Валерій Іванович. – Але Строкань, який головував на них, грубо обривав на півслові того, хто виступає, найактивніших узагалі позбавляв слова, А якщо ситуація виходила з-під його контролю, то він, навіть не розглянувши всі питання, які стояли на порядку денному, закривав збори на правах головуючого й утікав із зали.

У чому ж конфлікт, чому виникла така ситуація? – продовжує розмову риторичним запитанням Валерій Демиденко. – А причина її в тому, що голова села у власних інтересах прагне отримати майно через суд, діючи при цьому протизаконно.

…Зустріли випадково одного шанованого чоловіка, що живе в Ковтунах, але агрономує в сусідньому районі. То він, ділячись враженнями від зборів, сказав нам: «А що ж ви хотіли? Ковтуни – це ж козацьке село! Ото б ви побували на революційно-бунтарських зібраннях попередніх років, на яких селяни розбиралися з майном колишнього колгоспу. То, мабуть, перепало б і вам! А це пройшло тихо-мирно…»

Володимир БЕЗУГЛИЙ, світлини Василя ДАВИДЕНКА

«Нова доба»,05.03.2013 р.