Ковтунівський навчально-виховний комплекс

 

Відлітають за обрій роки,

Помахавши нам крилами долі,

Зібралися разом усі земляки,

Пригадаємо юність у школі.

Все, що рідним було,

Що життя нам дало,

Найдорожчі згадаєм обличчя,

Те найкраще село,

Що у світ провело,

А сьогодні дітей своїх кличе.

 

Пригадаємо рідний поріг,

Сад на подвір’ї шкільному,

Хай багато на світі доріг,

Та одна лиш – до рідного дому.

Ми батьків пом’янемо, як слід –

То наш біль і одвічна скорбота.

Скільки в них недолюблених літ

Відібрали війна і робота.

 

Пригадаєм дитинства балки,

І любові найперші стежини.

Поспілкуємося, земляки –

Ми ж усі з однієї родини!

Пісня про школу

 

Дорога від хати до рідної школи

Із нами мандрує ціле життя.

Забути не можна тих літ вже ніколи,

Бо юність – найкраща у світі пора:

Зустрілися друзі і пам’ять воскресла,

Згадаєм минуле тих днів,

А доля щасливі хвилини принесла:

Ми в рідному класі, лиш гурт порідів.

Кожен із вас обрав свою дорогу і пішов нею в життя. Роки пролетіли, але наша школа не старіє, вона відроджується щопершого вересня, з кожним першим дзвоником.

(Діти проходять залом із дзвінком, піднімаються на сцену.)

Дзвоник малиново заспівав,

Кличе всіх нас, в душу зазирає,

Своїх учнів і випускників

На шкільну стежину повертає.

Пригадай мелодію тих днів,

Світ науки, пізнання, єднання,

Добрих успіхів, надій і сподівання,

Радості і першого кохання –

Про усе це дзвоник продзвенів.

Слово для виступу надається директору

 

Лунає дзвоник..

Дзвінок, обірви свою трель на півзвуку.

Та, час, на коротку хвилину спинись,

Згадаймо під серця розмірений стукіт

Всіх тих, що живими ми знали колись.

Вони не зайдуть, усміхаючись, в класи,

їх смерть невблаганна забрала від нас,

Хоч їх не повернеш, навічно прекрасні

їх душі у пам’яті, в наших серцях.

Директор.

Прошу всіх устати і хвилиною мовчання вшанувати тих учителів і випускників, яких сьогодні вже немає з нами. (По хвилині.) Прошу сідати.

 

На сьогоднішнє свято школи прийшли багато її дітей, її випускників, яких вона виряджала щороку в дорогу життя, і які знайшли себе на цій нелегкій і тернистій дорозі. Серед нас у залі присутні випускники першого випуску та їх класний керівник. Представляємо їх:

 

Слово для виступу надаємо ………………………………………………………………………………………

(Пісня «До побачення, школо!».)

 

Особливу роль в історії нашої школи відіграла сім’я Клименків. Володимир Федорович Клименко був призначеним у 1952 році до нас директором. Сім років він очолював нашу школу, яка за цей час перетворилася на справжній осередок культури на селі. Жодного свята не відбувалося без концертів учителів та учнів, без заходів, організованих школою. У травні 1959 року Клименко В.Ф був призначений на посаду завідуючого Золотоніським районним відділом народної освіти, де пропрацював до 1992 року. Досвід його роботи вивчався на республіканському та всесоюзному рівнях. За свою роботу Володимир Федорович був нагороджений орденом Жовтневої революції, орденом „Знак Пошани”, багатьма медалями та грамотами. Він був удостоєний почесного звання Заслуженого вчителя. Його дружина Марія Дмитрівна була класним керівником випускного класу 1955 року. Сьогодні вона в нашому залі. Запрошуємо її до слова.

Шановні наші гості! Для Вас співає випускниця 1993 року, методист Золотоніського районного Будинку культури Наталія Григорівна Строкань.

(Пісня „Батькова хата”.)

Говорячи про школу, не можна не згадати тих, хто відіграв особливо велику роль в її історії. Понад 30 років працювали або працюють в нашій школі Василенко Надія Луківна, Легкоступ Микола Макарович, Свояк Галина Петрівна, Лазоренко Іван Петрович, Скорик Іван  Васильович, Свояк Галина Серафимівна, Скорик Олександра Андріївна, Теницька Варвара Іванівна, Горбань Віра Семенівна, Теницький Олександр Дмитрович, Козловська Оксана Іванівна, Курило Ганна Павлівна, Скорик Віра Степанівна, Козловська Тамара Іванівна, Павлюченко Андрій Васильович. Їх внесок в досягнення школи також надзвичайно великий.

Для присутніх у цьому залі співає випускник 2001 року Володимир Таран.

(Пісня”Не сумуйте, старенькі!”)

 

Ведуча. Уже 14 років наша Україна є вільною державою. Чи міг хтось із присутніх у залі колишніх випускників у ті далекі роки, коли сам сидів за шкільною партою, подумати, що в той рік, коли школа святкуватиме 50 річницю першого випускного класу молодій Українській державі виповниться 14 років. Сьогодні воскресла Україна, як воскрес Христос, бо один Бог витає над нами і одна мати любить нас.

Віримо в нашу Україну. Віра ця передається з роду в рід, із покоління в покоління, як українська душа.

 

(Пісня „Гей, гей … „)

 

Ведучий.

Доля розкидала випускників нашої школи в усі куточки . Кожен із них обрав свою життєву дорогу, професію, створив власну сім’ю. Але де б вони не жили і яким ремеслом не займалися, усіх їх об’єднує те, що вони залишилися випускниками нашої школи. Надаємо слово

 

(Лунає пісня «Качки летять…»   

 

Дитинство не міняється у школі,

Єдина зміна – це звичайно ми,

А ми міняємось, хто швидко, хто поволі,

І вже стаєм дорослими людьми.

А дзвоник знову весело лунає

І знову галас, пустощі і крик.

Ідуть уроки…

Тут ідуть уроки…

І так щодня…

І так із року в рік.

(Звучить пісня „Останній дзвоник)

Крім ювілейного 50 випуску сьогодні в залі зібрались випускники різних років. Для Вас, шановні, дарує пісню …..

Слідуючими виконавцями на нашому святі є сімейне тріо в складі ДядюшенкоВалентини, випускниці 1983 року, її дочки Віти, учениці 9 класу, та сина Владислава, учня 5 класу.

 

 (Пісня „Мамина сорочка”)

 

Давно в народі так ведеться

І знають всі: навчання – світ,

Учись і не лінись учитись –

Це ж мудрий, давній заповіт.

Письменник, лікар чи геолог,

Учитель, слюсар чи тесляр,

Всі називають головною

Одну професію – школяр.

 

Бо всім відомо, що без школи,

Без знань, що мусиш там набуть,

Не зможеш стати тим ніколи,

Ким ще з дитинства мрієш буть.

Дійсно, школа – це таке місце, за порогом якого залишаються житейські будні. Тут живе дух юності, романтики, оптимізму, надії. Ну і, звичайно, почуття гумору. Жартівливі усмішки читає для Вас …….

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, як трави, як води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну…

Любіть у коханні, в труді, у бою…

Як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою, –

І вічно ми будемо з нею.

 

(Звучить пісня „Моя Україна”..)

 

(Виступ учнів)

 

1 учень

Всі ви виросли в селі

Й не забути Вам ніколи

Своїх перших вчителів

Нашу Ковтунівську  школу.

 

2 учень

З її легкої руки

Ви злетіли в небо

Ви – її випускники,

І цим гордитись треба!

 

3 учень

Перша вчителька усіх

Повела шляхами,

І через десятки літ,

Вона в серці з вами.

 

1 учень

Інші вчителі також,

Вам світили сонцем…

Саме в школі почалось

Із життям знайомство.

 

2 учень

Хтось подався в трактористи,

Хтось – у інженери

Тільки рідна школа всім

Відкриває двері…

 

3 учень

І сьогодні наша школа

Зустріча випускників,

Хай почують море й поле

Наш веселий сміх і спів!

(Звучить пісня „Моя пісня має крила”.)

 

Школа, школа, вулиця дитяча,

Ну а діти, як бджолиний рій,

Вчаться тут і йдуть сюди терпляче

І беруть початок з нього свій.

Сюди, як бджоли, ви злітаєтесь знову,

Хай пам’ять чиста у дитинство лине,

Несіть у школу радість і любов

І хай душа і серце відпочине.

 

Дорогі друзі!  В дарунок вам звучить пісня „Повертайся , сину!”

 

Життя, яке чекає нас за порогом школи, не зовсім таке, яким ми його іноді уявляємо. У кожного у цьому житті своя дорога.

І дійсно у кожного з нас своя доля. Але спільне джерело у нас, спільні витоки, спільний берег Дитинства.

 

(Звучить пісня „Білі роси”)

 

Село моє, моя колиско,

Моя любов, моя печаль,

Чолом тобі схилюсь я низько,

Бо все мені тут рідне й жаль

Отих акацій кучерявих,

Отих стежин в сипкім піску,

Отой зелений берег, трави,

І ту галявину в ліску.

 

Слово надається сільському голові.

 

(Пісня „Ковтуни”.)

 

Особливі вітання ми шлемо своїм батькам. В дарунок для них звучить пісня у виконанні випускника 1983 року, вчителя допризовної підготовки, людини без якої сьогоднішнє свято (як і попередні) важко, навіть, уявити. Для Вас співає Теницький Олександр Григорович

Звучить пісня „А батьки, як батьки”.)

Сьогодні в цьому залі відбулася зустріч різних поколінь. Тому саме сьогодні хочеться звернутися до всіх присутніх в цьому залі з такими словами:

То прекрасно, що ми вже батьки.

Не тривожтесь, що ледь постаріли

І що дні пролітають, як стріли,

Та й примножують наші роки.

 

То нічого, що юність від нас

У минуле йде крок за кроком.

Хай життя наше стане уроком,

Україна для всіх, наче клас.

 

Вже не буде канікул у нас –

Наші діти вже сіли за парти.

Зважте, друзі, чогось ще ми варті,

Доки юності вогник не згас.

 

Не біда, що раз’їхались ми.

І в дорозі розтрачуєм сили,

Тільки б дружбу шкільну не гасили,

Ким не стали б, то будьмо людьми.

Жиймо в мирі, в піснях і в труді.

Приїжджаймо до школи на сповідь,

Нас чекає тут спогадів повінь

І зустрінуть літа молоді.

 

Звучить пісня „Це моя Україна”.)

 

Директор. На цьому наше свято закінчується. Ми щиро дякуємо всім, хто прийшов та знайшов час приїхати для того, щоб розділити з нами цю радість. Ми раді були зустрічі з вами. Дякуємо за те, що допомогли нам перегорнути сторінки життя нашої школи

Розробив Малий І.В., директор НВК

1 червня 2005 року