Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Учитель: Цілий рік діти чекають, коли ввечері 19 грудня до оселі завітає сивочолий дідусь-зимовий Миколай, добрий друг і захисник дітвори. Він неодмінно приносить подарунки бажані, саме ті, що до вподоби кожному. Але не щоразу він приходить ввечері. Частіше з’являється вночі, коли всі заснуть неодмінно зайде до хати й прилаштує подарунок.

– Чому – спитаєте – Миколай ходить – непомітно? От послухайте. Нічого не бракувало малому Миколі ні одежі, ні смачної їжі. Та він був сирота, мама вмерла рано, за нею і тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Жили вони в темних глиняних хатках, спали покотом на долівці, незрідка спати вкладались без вечері. Миколай їх жалів, але не знав як допомогти.

Був у Миколи старий учитель. Одного разу читали вони Святе Письмо. “Коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не знає, що робить лівиця”.

– Як це зрозуміти ?- запитав замислений Миколка.

– Коли робиш добро іншому, то не треба про це голосно всім оповідати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.

Стояла глибока осінь. Неподалік від Миколи жила родина старого Олександра. Мати хвора, в Петруся немає взуття, а мала Софійка вранці збирає на дорозі ломами, щоб було чим затопити в печі.

Увечері Миколка тихо, щоб слуги не бачили, подався до комори. Набрав у торбу борошна, налив пляшечку олії, набрав яблук. Взяв теплі шкарпетки, нові чоботи і висунув як мишка.

Пробрався до порога Олександрової хатини, поклав там торбину й чкурнув додому. Вранці старий Олександр не міг натішитись подарунками. Але хто це міг зробити і кому дякувати?

З того часу Микола робив часто такі дарунки своїм сусідам, – аж поки слуги не спіймали Миколу. Відтоді всім стало відомо хто робить подарунки.

Минули роки. Микола вивчився, став священиком. Усе своє добро роздавав бідним людям і служив їм як тільки міг. За це Господь дав йому силу творити ще більше добра. Коли ж Микола помер, його причислили до святих. Звідтоді всі згадують святого Миколая. Свято його відносять до студеного грудня і цього дня роблять подарунки одне одному?

Дивиться з неба святий Миколай на людей, серце його радіє. І коли, хто хоче дістати подарунок, своєю поведінкою та навчанням заслужив це, Миколай неодмінно підкаже про те батькам. А десь високо в небі тієї ночі чути срібні дзвіночки. То на санчатах їздить Миколай і заглядає в кожне віконце; чи не обминув якої дитини? Переїздить із хмарки на хмарку. Дзвіночки ніжно теленькають. Старий місяць весело усміхається в засніжені вуса. Він знає, що цієї ночі всі мають бути щасливими. І ті, що дарують і ті, що подарунки роблять. Бо найбільше щастя в житті робити добро.

(Чути стук у двері. Заходить Святий Миколай. У супроводі двох ангелів Хранителя і Спасителя)

Миколай: Добридень діти! Брів я по лісі. Мандрував по полях і горах, літав на хмаринах. Завітав і до вашого села та й почув гомін. Вирішив зайти зі своїми помічниками.

Ангели хором:

Сипле сніг, сипле сніг.

А у теплій кожушині

Святий Миколай

Йде по хмарині

Рій анголій за ним іде

Подарунків ківш несе.

Пісня „Ой хто, хто Миколая любить”

Ой, хто, хто Миколая любить

Ой, хто, хто Миколаю служить

Тому святий Миколай

На всякий час помагай

Миколаю/двічі/

Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну

Ой глянь , глянь на змучену бідну

Ми тебе всі люди молим;

Проси в Бога ти їй долі?

Миколаю /двічі/

Ой проси долі для Вкраїни,

Ой нехай встане із руїни

Доля й щастя най витає

В славі й волі хай засяє Миколаю!

Ведуча:

Ми дуже раді Вас бачити

Сядьте. Спочиньте. А тепер ми вас розважимо.

Сідайте зручненько та слухайте уважненько. Інсценівку за мотивами української народної казки “Рукавичка”.

Ведуча. Жили-були дід та баба. Пішов якось дід у ліс хмизу назбирати. За ним побігла собачка. Ішов старий, збираючи гілочки тай загубив рукавичку. Ось біжить мишка.

МИШКА. Хто-хто в рукавичці живе ?

Хто, хто в тепленькій є?

/Оглядається, дивується, що нікого нема/ Можливо господар на колядку вийде/

Пісня “Добрий вечір тобі…”

Ніхто не виходить. Тут я буду жить.

Ведуча: Коли це стрибає жабка

ЖАБКА: Ква-ква-ква !

Хто, хто тут є?

Хто, хто в рукавичці живе ?

МИШКА: Мишка-Шкреботушка. А ти хто?

ЖАБКА: Жабка-скрекотушка. Пусти й мене.

МИШКА: Е-е-е ! Що ти, вмієш робити?

ЖАБКА: Я розповім вірш

Подивіться по дорозі

Торохтить зима на возі

Мотузяні віжки смиче,

Хуртовину в поміч кличе,

А тим часом хуртовині

Славно спиться на перині

Нагулялась на весіллі

В молодої заметілі

Нагулялась, натомилась

Спать надовго завалилась

Що тут вдієш!

По дорозі торохтить зима на возі

Мотузяні віжки смиче

Хуртовину в поміч кличе

Та пусти вже, бо замерзла я.

Мишка: Іди, будемо жити разом.

 

ВЕДУЧА: От їх уже двоє. Біжить по стежині Зайчик. Прибіг до рукавички та й питає.

ЗАЙЧИК: Хто, хто тут є?

Хто , хто в рукавичці, живе?

/звірі відповідають/.

Я Зайчик-Побігайчик. Пустіть і мене! Вмію я прудко бігати, зміняти шубку на зиму, швидко гризти морквину. Ще є

Вухастенький стрибунець

На галявині лісовій

Поведи таночок мій.

Пісня. Хоровод.

Ще я вмію грати в народну гру “Зайчик”.

Для гри треба дві палиці, які кладуть навхрест. Співаючи стрибають між палицями, той хто зіб’є палиці, виходить із гри.

Пісня “Ой на горі жито”

Ведуча: От їх уже троє. Коли це спішить по стежині Лис і бачить.

В мене хвіст немов той віник

Ну й роботу має!

Всі слідочки замітає.

Хто, хто в рукавичці живе?

Я хитрий лис. Пустіть і мене. Я вмію танцювати.

Під музику виконує танцювальні рухи

А ще хочу вам загадки запропонувати.

1. Лежить колода посеред болота

Не сохне, не гниє, що воно є /Язик/

2. Біле, як сорочка, пухнасте, як квочка,

Крил не має, а гарно літає

Що то за птиця, що сонця боїться /сніг/

ВЕДУЧА: Вже їх четверо. Аж тут скаче Козел-Деризел. Головою бодає, хвостом помахує. Підходить до рукавички.

Козел: Хто, хто тут є?

Хто, хто в рукавичці живе?

Я Козел-Деризел. Пустіть і мене жити. Я вмію голосно мекати Пустіть ме-ее!

ЗВІРІ: Мало!

Подивіться, як стрибаю, бігаю.

Я вам буду з магазину молоко і сметану приносити. А ще знаєте який я.

Люди кажуть:

Де козел ходить, там жито родить

Де не буває, там жито вилягає

Де козел туп-туп, там жита сім куп

Де кози рогом, там жито стогом.

Де козел хвостом , там жито кустом

А ще я такий козел, що можу перетворитись у веселого гусака?

Пісня: “Три веселі гуси”

Ведуча: Їх вже п’ятеро. А суне вовк та й собі до рукавички. Питає: Я вовчик-братик. Йшов лісом Чую звірі зібрались в ліску. Думаю, що робити їм в днину таку? Заблукали вони? А піду но я туди. Чи візьмете ви до себе жити? Люблю я танцювати “Гопака”.

Танець “Гопак”

ВЕДУЧА: От їх уже шестеро. Де не візьмись біжить кабан-іклан, хрю-хрю-хрю! Хрю-хрю-хрю! Хто тут є? Хто, хто в рукавичці живе?

Візьміть мене до себе жити. Мене дуже шанують на Україні. Господині мене дуже шанують на Україні. Господині виготовляють смачні страви. Це і сало, і ковбаси, і смалець… Ще дуже багато смачненького можна і місця приготувати. Я люблю змагатися. Давайте ми утворимо дві команди: „П’ятачок” і “Хвостик”

Конкурс: Чия команда краще представить послідовність приготування борщу (вареників).

ВЕДУЧА: Тепер їх семеро. Уже так тісно. Коли це тріщать кущі, падають гілки. Вилазить Ведмідь. Набрид та й собі до рукавички.

Не лякайтеся, дівчатка, прошу вас до себе в ліс

Тут напевне живуть звірята: заєць, жабка мишка, лис?

Говоріть зі мною сміло, я ваш друг старий Ведмідь

Хто-хто у рукавиці живе?

Я ведмідь Набрід. Пустіть і мене до себе жити. Та якось будемо. Кажуть у народі „в тісноті та не в обіді”.

Я вам веселинку розкажу

В понеділок орав, у вівторок плуг поламав

У середу волів розгубив, в четвер шукав

У п’ятницю знайшов, в суботу додому пішов.

Ведуча. Вліз і ведмідь. Та так тісно, що ось-ось рукавичка розірветься. Це помітив дід, який загубив рукавичку. Повернувся назад. Собачка попереду біжить. Бігла, бігла. Знайшла рукавичку.

СОБАЧКА: Гав-гав –гав

ВЕДУЧА: Злякалися звірі. З одного боку собака, та з другого дід. Що робити?

ДІД: Бачу я, що моя рукавичка подружила багатьох звірят. А що як на цьому хорошому місці збудуємо дім доброти і дружби.

ЗВІРІ: Ми згідні

ВЕДУЧА: Збудували вони дім і стали жити-поживати та добро по світу розносити

Пісня Бременських музикантів

Миколай: Казка мені сподобалась, спасибі. Дружно ви живете у класі. Добре, що піклуєтесь про своїх рідних і близьких. Спасибі вам діти, за те, що ви мене добре зустрічали, за те, що цікаве свято показали. Хай панує злагода і добро у вашій маленькій країні!

Пісня “Щастя було і є”

Миколай: Хай в житті вам радість буде

Процвітайте як той цвіт

Дай же, Боже, любим дітям

Багато добрих, щасливих літ.