Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Вважають, що освячене на паску яйце має магічну силу:

• 
  
  повернувшись з церкви, господар заходить у хлів і освяченим яйцем торкається голови худоби, щоб водилась та плодилась;
• вірять, що тричі обійшовши із освяченим яйцем довкола будівлі, яка горить, можна загасити пожежу;
• щоб бути красивим, рум’яним, повернувшись із церкви, дівчата вмиваються водою, в яку опущена крашанка чи писанка;
• коли свячене яйце покласти на вікно, то ніколи не буде пожежі;
• із освяченою крашанкою йшли до озимого засіву христосуватись і потому закопували ту крашанку в землю. Коли йшли жати, то шукали її – хто знайде, той буде щасливий, і жито йому буде родить;
• брали їх на Юрія, коли йшли перший раз оглядати поле після зими;
• клали яйце в зелене жито і дивились, чи видно його звідти: якщо не видно було, то жито зародить добре.

У чудодійну силу шкаралупи свячених крашанок також свято вірять:

шкаралупи від крашанок чи писанок тримають на палицях на городі, щоб не заводились у землі черв’яки;

коли садять часник, то шкаралупи прикріплюють на двох устромлених у землю палицях, сподіваючись, що часник буде круглий, як яйце;

А бувало і так: як розговіються, хапає хлопець у руку шкаралупу від свяченої крашанки, біжить до церкви і дзвонить щодуху, не випускаючи її з руки,- тоді в нього цілий рік не буде пропасниці. А як хто захворіє – просить в нього трохи шкаралупи, прив’язує її у ганчірці на мотузок і носить на шиї.

Кришки від паски розсипали коло хати – кажуть, квіточки «маруньки» з них виростали.

Кістки з свяченого поросяти закопують, щоб не йшов град; зберігають, бо як погладити ними по хворій нозі – видужає; підкурюють корову, як телиться.

Кістки з риби перетирають на порошок і п’ють від кольок.

Сіль використовують як ліки од більма у худоби (вдувають в око); дають корові, щоб краще їла.

Хрін – ліки од зубів, до того ж свячений хрін садять де-небудь у кутку садиби, щоб не забігав скажений собака в двір.

Пшоно сипали курчатам, щоб не хватала їх сорока або ворона.

Маком обсівали корови, щоб відьма їх не доїла (бо їй спершу треба позбирать той мак); обсипали двір там, де був покійник,- щоб не приступав до хати; підкурювали людину, хвору на пропасницю.

Сало зберігали, бо як відьма плете гриву коняці, цим салом помастити, і вона її покине.

Крейдою писали хрести на дверях, аби нечиста сила не увійшла у хату; зберігали як ліки «од печії»; нею обводили могили – щоб відьми не розкопували.

Свяченим ножем розрізували паску і все свячене. Потім його ховали, а влітку, коли грім із градом, кидали на двір навхрест лопату та кочергу, а між ними устромляли в землю освячений ніж. У цьому ножі така сила, що одразу можна заколоти ним кабана.

Свяченим бруском, на якому точать ножі, тричі обводили кругом вимені корови, щоб відьма молока не доїла по ночах. На ньому точили й ті ножі, якими кололи худобу.

Особливим було ставлення до рушника, в якому святили паску. Його витягали, коли у жінки починались пологи, щоб легше було.