Як навчити дитину бути відповідальною

 

Діти, як квіти: полий, то ростимуть.

Народна мудрість.

Мені часто доводиться спілкуватися з дітьми та їхніми батьками (родичами), досліджувати взаємини, впливати на
виховання, формувати у дітей відчуття тісного взаємозв’язку між правами та обов’язками. Була прикро вражена тим, що більшість батьків не навчає дітей робити правильний вибір і нести відповідальність за нього. Мені згадалася сумна історія життя: «Як був малям – мене носили, як був дитиною – мене тягнули за руку, як виріс – мені наказували: куди та з ким іти, як ще підріс – ішов туди, куди йшли всі. А тепер як???»

На порозі школи чи не найголовніше – навчити дитину самостійності, адже малюкові доведеться виконувати одне завдання за іншим, ухвалювати рішення, вибудовувати особисті стосунки з однокласниками, вчителем, а значить, і нести відповідальність.

З давніх-давен батьки навчають своїх дітей змалку бути ввічливими, поважати старших, не ставитися байдуже до чужого горя і завжди залишатися Людиною. Але, на жаль, деякі забувають про людяність, коли йдеться про відповідальність перед законом за свої вчинки та дії, боячись тільки за себе. Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, результати діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог.

У школі я запропонувала дітям завдання – закінчити речення: «Відповідальність – це…» Аналіз отриманих даних показав, що школярі не можуть дати узагальнену характеристику цього поняття і наводять конкретні приклади для його пояснення. У більшості випадків це описи проявів відповідальності («вчитися відмінно», «виконувати сумлінно уроки, класні доручення», «відповідати за свої вчинки»). Але 40% опитаних учнів відмовилися або не зуміли сформулювати своє розуміння відповідальності. Деякі ніколи про це не замислювалися, оскільки не було потреби, або виявляли байдужість.

Мене, як соціального педагога, дуже турбують оці 40%. Спілкуючись ближче з дітьми (на виховних годинах, заходах, індивідуальних бесідах) я переконалася, що наше молоде покоління, на яке ми покладаємо великі надії у майбутньому, відрізняється нестабільністю, оскільки на ньому позначаються усі недосконалості нашого суспільства: економічна і соціальна напруги, втрата важливих гуманістичних цінностей у стосунках людей, великий інформаційний тиск і т. і. Сьогодні дитина все частіше потрапляє у ситуацію, коли треба зробити свідомий вибір (палити чи не палити, вживати  алкоголь чи ні, вчитися старанно чи  байдикувати, зв’язуватися з поганою компанією чи ні) і нести за нього відповідальність.

А це – обов’язок перед кимось чи перед чимось. Наше громадське покликання, честь і совість, життєва позиція – це міра відповідальності перед суспільством. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховуватися – це також вияв відповідальності, який свідчить про зрілість людини.

Одвічне бажання зняти з себе відповідальність за свої не дуже добрі вчинки бере початок у дитинстві. Подорослішавши і усвідомивши ступінь шкідливості власного вчинку, дитина одразу намагається звинуватити кого-небудь іншого: товариша чи подругу, сестричку чи брата, та навіть кота чи песика. Адже мама за розбиту чашку чи зіпсований килим не буде сварити кота чи песика або найкращу подругу. Мотивом для звинувачення є .інстинкт самозбереження. І скільки б ми не навчали дітей бути чесними та відвертими, у багатьох випадках вони не можуть пересилити його. Але людина, на щастя, керується не тільки інстинктами. Головне, щоб така міра самозахисту не перейшла у звичку.

Часом, щоб вигородити себе і виправдати свою погану оцінку чи поведінку, підліток-школяр звинувачує вчителя в упередженості чи недбалому ставленні до пояснення матеріалу, або однокласника, через якого «невинно постраждав» (завжди знайдеться хтось винний). У свою чергу, батьки не вважають за потрібне розібратися в ситуації і цілковито довіряють дитині, весь час підкреслюючи її достоїнства, навіть до вад ставляться з любов’ю і розчуленням. Зазвичай кажуть: «Я сам був таким, однак виріс порядною людиною». Негативний наслідок такого вчинку – постраждають стосунки між батьками та вчителем.

Іноді дитина «підставляє» під відповідальність за свою провину недруга. їй важливо, щоб об’єкт неприязні було покарано. А деякі діти, керуючись добрими почуттями у спілкуванні, висловлюються: «Як ти скажеш, так і буде», «Зроблю гак, як ти хочеш», «Моє діло тільки виконати». Ці фрази характеризують людину-виконавця, яка не хоче брати повну відповідальність на себе.

Є така цікава і повчальна розповідь про чотирьох осіб, які звалися УСІ, ХТОСЬ, КОЖНИЙ, НІХТО: «Треба було виконати якесь дуже важливе завдання і УСІ були впевнені, що саме ХТОСЬ це зробить. КОЖНИЙ міг це зробити, але НІХТО не зрозумів, що саме УСІ цього не зроблять. Закінчилось тим, що саме УСІ звинувачували лише КОГОСЬ, бо НІХТО не виконав того, що КОЖНИЙ міг зробити САМ».

Чи ніхто не впізнає у цій розповіді себе?

Чим раніше дитина почне виявляти таку якість як відповідальність, тим більше шансів у неї вирости врівноваженою і зрілою особистістю. За даними правоохоронців, останнім часом усе частіше скоюють злочини діти багатих батьків. Приклад із життя: Юрко ріс у заможній сім’ї, батьки ні в чому йому не відмовляли. Захотів скутер – будь ласка. За кілька місяців подарунок був розбитий. Хлопець постійно крав із сім’ї гроші, але люблячі батьки закривали на це очі, як-не-як єдина дитина. По закінченні школи його влаштували у престижний вуз, але через рік юнак був відрахований. Зв’язався з поганою компанією, виносив з дому гроші, цінності, «підсів» на наркотики… Чого ж бракує таким дітям? Можливо, перепробувавши усі доступні розваги і неабияк переситившись ними, вони готові переступити закон, щоб отримати нові відчуття. Упевненість у тому, що за скоєне нічого не буде, адже мама і тато «відмажуть», робить таких підлітків неконтрольованими. На мою думку, таке сталося тому, що батьки з дитинства не привчили Юрка до відповідальності.

Із відповідальних дітей виростають відповідальні громадяни, які створюють міцні сім’ї, де взаємини між подружжям прекрасні та змістовні. Відповідальні люди потрібні всюди, а безвідповідальних не чекають ніде. Відповідальність – найпоширеніша особиста якість, яка вказується шукачами роботи в резюме і роботодавцями у вакансіях. Сам вислів «відповідальна людина» – це великий комплімент і ознака серйозних намірів: тебе кличуть на допомогу, з тобою радяться, тебе хочуть включити в команду, щоб разом з тобою зробити справу. Чому? Бо ти надійний, відповідальний.

Людмила ДУДНИК, соціальний педагог Чапаєвської ЗОШ.

«Вісник Золотоніщини», 4 лютого 2011 р.

 

Погода