Сумна статистика
Щорічно понад 3 млн дітей в Україні спостерігають за актами насильства в сім’ї або є вимушеними їх учасниками.
Діти, скривджених матерів у 6 разів частіше намагаються накласти на себе руки, 50% їх схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.
Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей (переважно з неврозами, заїканням, енурезом, церебральним паралічем, з порушенням психіки).
Фізичне насильство в сім’ї, згідно із Законом України “Про попередження насильства у сім’ї”, визначається як умисне нанесення одним членом сім’ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного і психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності.
Проблема домашнього насильства щодень набуває дедалі більшої гостроти і актуальності. Найбільше від нього страждають жінки та діти. Патріархальний підхід “Люби жінку як душу, тряси як грушу” призводить до психологічної, соціальної деградації жінки, втрати людської гідності, а нерідко до її фізичної смерті.
За даними досліджень, проведених в Україні, у власних родинах майже 70% жінок піддаються різним формам знущань та принижень.
Донедавна в нашій країні навіть законодавство не передбачало відповідальності за домашнє насильство. Тривалий час нікому було подбати про потерпілих.
За даними Міністерства внутрішніх справ України, 23% тяжких насильницьких злочинів відбувається саме в родинах. Щорічно близько п’ятнадцяти тисяч жінок гинуть від рук власних чоловіків.
Домашнє насильство в Україні – причина ста тисяч днів госпіталізації, тридцяти тисяч звернень до відділень травматології та сорока тисяч викликів лікарів.
Представниць прекрасної статі кривдять не лише маніяки або нетверезі хулігани, а й ті, хто колись обіцяв перед Богом усе життя кохати, поважати та захищати.
Як свідчить практика, від домашнього насильства потерпають не лише дружини. Часто-густо свідками сімейних чвар та розборок стають і малолітні діти.
Багато жертв домашнього насильства не знають, у якому напрямку зробити перший крок до порятунку. Лише 18% наших співгромадян знають, що в Україні діє закон «Про попередження насильства в сім’ї». Якщо з вами сталася біда, не зволікайте, звертайтесь до центрів соціальних служб за місцем проживання, де вам завжди допоможуть. І головне, пам’ятайте СІМ’Я – ПРОСТІР БЕЗ НАСИЛЬСТВА.
Необхідно звернути увагу на те, що 12.02.2015 р. Верховною Радою України ухвалено Закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо врегулювання питання відповідальності за вчинення насильства в сім’ї», яким виключено зі ст. 173-2 КпАП («вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису») покарання у виді штрафу та виправних робіт. При цьому залишаються як покарання за насильство в родині громадські роботи або адміністративний арешт.
Доповнення до Закону давно назріло, бо як раніше заявляли потерпілі недоцільно звертатися із відповідними заявами до правоохоронних органів, оскільки на їх сім’ю чекатиме ще й покарання у вигляді штрафу.
Довідково за матеріалами освітнього порталу “Педагогічна преса”:
35 відсотків жінок, які потрапляють до лікарні «швидкої допомоги», перебувають там через тілесні ушкодження, пов’язані зі знущанням; 25 – 40 відсотків жінок було побито під час їх вагітності.
50 відсотків усіх бездомних жінок і дітей пішли жити на вулицю, рятуючись від насильства в сім’ї.
Діти скривджених матерів у 6 разів частіше намагаються накласти на себе руки, 50 відсотків схильні до зловживання наркотиками й алкоголем.
Майже 100 відсотків матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей.
65 – 95 відсотків тих, хто займається проституцією, зазнали сексуального насильства ще в дитинстві.
Майже 40 відсотків усіх зареєстрованих убивств відбувається саме серед родичів.
95 відсотків справ про розлучення викликані брутальною словесною образою й побиттям жінок.
30 – 40 відсотків щоденних викликів міліції пов’язані з побутовим насильством.
30 відсотків самогубств і 60 – убивств жінок пов’язані з насильством у сім’ї.
69 відсотків випадків сексуального насилля над дітьми в Україні здійснюється в домашніх умовах, у неповноцінних сім’ях і над дітьми-сиротами.
Діти-жертви в 10 разів частіше здійснюють спроби суїциду, ніж їхні ровесники.
На частку членів сім’ї (вітчимів, дядьків, братів, батьків, дідусів) припадає 35 – 40 відсотків зґвалтувань. Ще 40 – 50 відсотків випадків відбувається з вини вхожих у будинок друзів сім’ї. Тобто у 85 – 90 відсотках випадків злочинець добре відомий дитині, а 10 – 15 відсотків зґвалтувань скоюють незнайомці.