Сором’язливість у дітей
Сором’язливість починає виявлятися в ранньому віці. Бачачи, як зніяковілість і скутість заважають дитині повноцінно спілкуватися, грати, радіти
життю, багато батьків із тривогою задумується, як це позначиться на її подальшій долі. А що кажуть фахівці?
Страх перед дорослими виникає в дітей приблизно у вісім місяців. Коли незнайома людина намагається звернутися до дитини, вона зазвичай використовує ті самі вирази й інтонацію (доброзичливу), які для малюка асоціюються з матір’ю. Невідповідність образу когось іншого і сформованого, близького до образу матері, викликає занепокоєння і страх. Дитина притискається до мами, плаче. Поступово вона починає сприймати інших людей як таких, що відрізняються від матері, і занепокоєння минає. Але ще рік-півтора малюк соромиться з появою незнайомих людей, як пише «Сучасна енциклопедія виховання дитини: 100 корисних порад фахівців».
У шестирічному віці дитина звикає до того, що мати для неї – незмінна опора і джерело безпеки, тому може йти на контакт з іншими. Інакше – при невротичній прихильності до матері, коли загроза розлуки (найчастіше – уявлювана) стає для дитини джерелом постійної напруги і занепокоєння. Отож не треба лякати її розлукою. Мати, яка каже неслухняному малюкові: «Я тебе зараз залишу і піду!», – ризикує або підірвати довіру до себе (оскільки погроза напевно не буде виконана), або сформувати в дитини хворобливу залежність і страх перед незнайомими подіями і людьми.
Дівчатка зазвичай сором’язливіші від хлопчиків. Але хлопчики болісніше сприймають розлуку, навіть на короткий термін. Для дітей, незалежно від статі,серйозними подразниками, які сприяють виникненню сором’язливості, є перебування без матері в лікарні в перші роки життя, медичні маніпуляції, раптово проведені або які завдали болю, а також інші страхи і потрясіння, особливо пов’язані з конфліктними стосунками в родині.
Сором’язливість у дітей, передусім у дівчаток, багато в чому залежить від особливостей характеру й особистості батьків. Якщо вони не дуже товариські, невпевнені, із тривожно-недовірливими рисами характеру, дотримуються зовні суворих, а насправді формальних методів виховання і поведінки з дітьми – малюки зростають сором’язливими. Такі батьки прагнуть дуже рано прищепити дітям навички самоконтролю і гігієни, люблять читати мораль, обмежують можливості для вираження почуттів. Розвитку дитячої сором’язливості сприяє також надмірна материнська турбота, постійне занепокоєння через можливі нещастя з дитиною. Брак досвіду спілкування з однолітками ускладнює стосунки з ними і сприяє невпевненості в подальших контактах. Це посилюється недостатнім впливом батька, який з різних причин не може бути взірцем для дитини.
Усунути сором’язливість важче, ніж запобігти її розвитку. Отож для дітей першого року життя батьки мають бути взірцем впевненості, гнучкості, емоційності під час спілкування. Бажано, щоб у малюка було багато однолітків, з якими він мав би змогу бачитися. Важлива також спортивно-оздоровча і природна спрямованість виховання. У підлітковому віці, коли в дітей часто виникають побоювання не виправдати надій, пильну увагу батьки й вихователі повинні приділяти формуванню правильної самооцінки і навичок спілкування.
За матеріалами газети «Сільська школа»