Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Раптом ви помітили, що дитина почала загострено, емоційно реагувати на все, що діється навкруги. Раз за разом у неї на очах з’являються сльози, вона стала уразливою, а то раптом наступають напади нестримного сміху. Дитина вчиться управляти своїми емоціями, вона починає розуміти, що емоції повинні бути адекватними певній ситуації. У неї поки що не дуже

добре виходить керувати ними, але… мине небагато часу, і таке безтурботне й імпульсивне маля стане урівноваженішим, спокійнішим, навіть, можливо, дещо замкненим в собі.

Сьомий рік життя дитини – кризовий, і одним з виявів цієї кризи є емоційна нестабільність. Дитина прагне привернути увагу, нехай навіть і не дуже адекватними способами. А дорослий не завжди обирає правильну тактику поведінки, він починає лаяти дитину за її кривляння й істерики, не зовсім розуміючи, з чим вони пов’язані. 1 який же наслідок? Така щира, така відкрита дитина стає мовчазною і замкненою, вона дедалі більше віддаляється від батьків. А потім ця суперечність поглиблюється, стає дедалі ширшою і виливається у підліткові конфлікти.

Безрадісна виходить картина… «Що ж вдіяти?» – запитаєте ви. Давайте спробуємо розібратися з причинами їх виникнення і допомогти дитині познайомитися з різними емоціями і з тим, як вони виявляються .

Не відповідне ситуації емоційне реагування може бути пов’язане з тим, що дитина просто не знає, як виявити власні емоції. Можлива й інша ситуація: дитина стає нервовою через те, що вона бачить навкруги. Якщо мама з татом постійно сваряться, а дитина тільки й чує: «Відчепись! Не заважай!», вона, природно, все це переживає всередині себе і ці переживання виявляються в її емоційних реакціях. Замисліться, у чому полягає причина, такої неврівноваженості? Можливо, слід просто змінити дещо стиль стосунків у вашій сім’ї.

У будь-якому разі необхідно познайомити дитину з кількома основними емоціями і з тим, як вони виявляються. Емоційно неврівноважені діти часто відрізняються загальною руховою розгальмованістю, неспокійним сном, вони іноді перебувають у сильному напруженні, що також тягне за собою емоційні зриви. Розслаблення сприяє зняттю м’язової напруженості і емоційного збудження.

А тепер кілька рекомендацій, що стосуються того, як будувати стиль своєї поведінки з вашою неспокійною дитиною:

• уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна й все забороняти. Чітко вирішіть для себе, що можна, і чого не можна, і погодьте це з усіма членами сім’ї;
• власною поведінкою показуйте дитині приклад: стримуйте свої емоції, адже у своїй поведінці;
• приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не відчуває себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли вас обсідають інші турботи, це слід зрозуміти і прийняти ;
• пам’ятайте, що істеричні напади найчастіше пов’язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати співчуття. Не слід потурати дитині, не потрібно змінювати своїх вимог. Краще, коли дитина заспокоїться, пояснити їй, чому вчинили так, а не інакше .