- Не навчайте того, з чим Ви не обізнані. Для правильного виховання дітей потрібно знати вікові та індивідуальні особливості.
- Не сприймати дитину як свою властивість. Не робіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.
- Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить з кращого, а не з гіршого боку. Залишайте за нею право на помилки. Тільки роблячи власні помилки, дитина оволодіває навичками самостійно їх виправляти.
- Не ставтесь до дитини зневажливо. Людина з дитинства повинна відчувати свою значимість. Тільки тоді з неї виросте творча, впевнена у собі, відповідальна особистість.
- Будьте терплячими, ставтеся терпляче до дитячих проявів. По-перше, розвиток особистості – випробування не лише для вас, батьків, а і для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов’ю. По-друге – Ваша нетерплячість – ознака слабкості, перший показник Вашої невпевненості у собі.
- Будьте послідовними у своїх вимогах, однак пам’ятайте: твердість у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю.
- Потурбуйтесь про те, аби Ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від Ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться розпоряджатися самими собою.
- Виключіть із практики вислів „Роби, якщо я наказав”, замініть цю вимогу на іншу „Це потрібно зробити, це принесе користь”.
- Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим Ви особисто незадоволені, а й про те, що Вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте дитину із сусідською, з її друзями, однолітками. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе Вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.
- Ніколи не кажіть, що у Вас немає часу виховувати свою дитину. Це означає сказати „Мені ніколи її любити”. Ми виховуємо своїх дітей способом свого життя, системою власних цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, тоном спілкування, обстановкою в квартирі, ставленням до праці і дозвіллям.