Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Похвала – найкращий стимул для маленької людини, яка пізнає світ. Вона дає дитині можливість відчути себе сильним, самостійним, любимим. Не варто боятися “захвалити”, “зіпсувати” малюка. Завжди уважно вислуховуйте дитину, яка розповідає про свої нехай зовсім маленькі успіхи – скажімо, вперше самостійно зав’язаний шнурок, і похваліть за це. Адже якщо ви раз-другий відмахнетесь, залишите без уваги дитячу радість, то хто знає, чи захоче потім дитина ділитися з вами своїми відчуттями і переживаннями.

Похвалити – майже виховати. Дитині необхідно відчувати, що її саму і усі її справи сприймають всерйоз. І похвала -найкращий спосіб довести це. Дитина, яку виховують “пряником”, а не “батогом”, куди спокійніша і життєрадісніша.

Не перестарайтеся. “Чудово!”.”Геніально!”. “Це просто надзвичайно!”. Якщо ви часто роздаєте такі надмірні оцінки, дитина звикає до них, перестає сприймати, а далі – і вірити в щирість ваших слів.

Звертайте увагу на деталі. “Дуже гарно”, – каже мати, ледь глянувши на малюнок дитини. А вона надуває губи, відчуваючи розчарування. Загальні слова не втішають. Ось якби мама похвалила намальовану квіточку, чи подивувалася, які довгі вушка у зайчика…

Важливі старання, а не результат. Ваш школярик весь вечір зубрив вірша, а одержав трійку, бо трохи засоромився на уроці. Не варто докоряти йому, чи звинувачувати вчителя. Дайте дитині зрозуміти, що оцінили ви її старання і сподіваєтесь, що наступного разу все вийде краще.

Матеріальні стимули. Деякі батьки як похвалу видають дитині “заохочувальну” гривню. Чи обіцяють якийсь подарунок. Це доречно лише при якихось особливих успіхах, скажімо, закінчив чверть на “відмінно”. Хоча такий стимул не повинен повністю витісняти хороші слова на адресу дитини, до яких вона, як правило, зовсім не байдужа. До того ж практика повсякденного “хабаря” дуже швидко перетворить вашу дитину у вимагача, і вона ризикує засвоїти погане житейське правило: в житті ніхто нікому нічого за так не дає.