Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Author Archive

Навчальна гра, в ході якої вивчаються основні закони і формули двох розділів фізики 9 класу: «Електричне поле» і «Електричний струм». Матеріал допоможе вчителю у підготовці та проведенні уроку, учням швидко оцінити свій рівень засвоєння матеріалу. Презентацію підготувала Мала О.Г., вчитель-методист фізики.

Гра. Вивчаємо закони електричного струму

З нагоди 80-річчя Василя Симоненка від дня народження в Ковтунівському НВК відбулося свято «Василь Симоненко – це народна совість в українському красному письменстві».

Учні підготували багато поезій, розповідей про життя і творчість Василя Симоненка. Лунали пісні на твори поета. Особливе враження було в учасників свята після перегляду документальних фільмів «Гра долі. Василь Симоненко» та «Живий голос Василя Симоненка», в яких присутні мали змогу почути живий голос нашого земляка.

Живий голос Василя Симоненка 1962-63 рр

10 січня 2015 року в приміщенні закладу відбувся 16 чемпіонат села Ковтуни по настільному тенісу, турнір, який присвячений пам’яті кавалера трьох орденів Слави А.Л.Дерев’янка. Склад учасників змагань був настільки рівним, що було важко передбачити майбутніх переможців. Для визначення переможців і цього року довелось застосувати додаткові показники. У результаті напруженої боротьби перше місце завоював лідер шкільної команди Вадим Мельник. Друге місце дісталось аспіранту  Кременчуцького політехнічного університету Володимиру Строканю. Третім став студент Національного університету біоресурсів і природокористування України Олександр Теницький, який за результатом особистої зустрічі обійшов дев’ятикласника Владислава Шерстюка.

Читати далі »

ВАСИЛЕВІ СИМОНЕНКУ

Від болю в рамці зойкнула газета –

І попрощались каро з-під повік

Печальні очі мудрого поета

У молодий, у лермонтовський вік.

Читати далі »

РІК 2014 – ЦЕ МАЙДАН, ЦЕ ВІЙНА, ЦЕ ВЕЛИКА ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ, ВІРА В ПЕРЕМОГУ, НАДІЯ НА ЄВРОПЕЙСЬКЕ МАЙБУТНЄ

Читати далі »

Вельможі пихаті і горді

Плетуть родоводів в’язь:

В одного – прапрадід став лордом,

В іншого – прадід князь.

Баньки уп’явши в минуле,

Гордо ця знать рече:

Про нас хрестоносці чули…

В нас Рюрика кров тече…

Мій предок вогнем і залізом

Титул собі добув… ,

А мій тисяч сорок зарізав,

За це і в пошані був…

Нічого собі родоводи!

Та киньте свій ґвалт і крик:

Я із древнішого роду,

Бо я – полтавський мужик.

Ви скорчите кисло пику,

Коли повідомлю вас,

Що предок мій споконвіку

Хліб сіяв і свині пас.

Щоб жерли ви булки й сало,

Віками пер соху-плуг.

Хіба ж для історії мало

Оцих видатних заслуг?!

Я вами гордую, панове,

Бо я – знатніший од вас.

Звиняйте за грубе слово –

Я з вами свиней не пас

Методичні рекомендації для проведення занять в дошкільному закладі

Програмовий зміст: Знання правил безпеки у побуті, в природі.

Читати далі »

Говорити про те, що в нас не вистачає коштів на утримання закладу, вважаємо за недоцільне. Їх є стільки, скільки держава може відпустити невеличкій сільській школі. Ми добре розуміємо труднощі, в яких опинилась вся наша Україна.

Читати далі »

Коромисло – дерев’яна вигнута палиця із зарубками на кінцях, якою носять відра з водою.

Сито – засіб для пересівання борошна; робилося волосяним або нитяним.

Коцюба – пічне начиння, що має вигляд сапи, робоча частина якого на Поділлі була дерев’яною, а на сході залізною. Служила для вигрібання попелу.

Рогач – довгий дерев’яний держак із двома заокругленими ріжками на кінці, якими виймають із печі або ставлять в неї горщики, чавуни тощо.

Хлібна лопата – пристосування, за допомогою якого садовили хліб у піч; мала круглу, напівкруглу чи довгасту дерев’яну лопасть на довгому держаку.

Черпак (ополоник, вареха) – ківш, невелика посудина з довгою ручкою для черпання чого – небудь.

Рубель – плаский чи ребристий дерев’яний брус для прасування, яким прокочували по качалці із завитою на ній білизною.

Сільниця – точена дерев’яна чарка чи глиняна миска для зберігання солі.

Макітра – широкий глиняний горщик із шершавою поверхнею усередині для перетирання маку, льону тощо.

Стільничка – дощечка, на якій розкочували тісто, різали хліб, овочі.

Ночви – довгаста посудина із розширеними догори стінками, використовувалась для хатнього вжитку: виготовлення тіста, прання білизни, купання тощо.

Хлібна діжа – низька широка дерев’яна діжка, у якій готували тісто на хліб.

Казан – металева, переважно округлої форми посудина (з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі.

Масниця – вузька і відносно висока діжка для збивання масла.

Макогон – дерев’яна, закруглена знизу палка, якою товчуть насіння льону, перетирають мак, сир, масло.

Дійниця – невеликі дерев’яні бондарні відра з двома невисокими вушками і протягнутою крізь них дужкою. Як правило використовувалась для доїння корови.

Борона – знаряддя для розпушування землі

Вили – знаряддя з кількома довгими зубами на держаку, що використовується для піднімання та розтрушування сіна, соломи тощо.

Гарман – кам’яний каток, запряжений волами, які тягали його по току. З його допомогою на півдні України проводили молотьбу.

Заступ – звужена до низу залізна лопата для земляних робіт.

Серп – знаряддя для злаків, трави, тощо; має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубреного ножа з короткою ручкою.

Покуття (покуть) –куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього. Тут зберігали домашні ікони, прикрашені рушниками.

Жердка – горизонтально підвішена чи прикріплена перекладина, на яку вішають одяг.

Колиска – невелике ліжечко для спання і колисання дитини. У давнину колиску плели із священних дерев – верби, дуба, верболозу, явора. Форма колиски була подібна до кола (овалу). І форма колиски , і слово «колискова» були надійними оберегами для дитини від злих сил. Колиску кріпили до сволока на гачку чотирма мотузками, які символізували чотири сторони світу і також були оберегами.

Лава – зазвичай дерев’яна, на ній не тільки сиділи, але й спали.

Лежанка – дерев’яний чи мазаний настил біля печі, на якому у холодну пору спали діти і старі люди.

Ліжко – зазвичай дерев’яне, як і інші меблі, зроблене хазяїном власноруч.

Рядно – різнокольоровий килим або ковдра із грубого волокна.

Скриня – великий ящик із кришкою для зберігання одягу, коштовних предметів, приданого тощо; була гарно розписана та прикрашена.

Стіл – дерев’яний, одне із найважливіших місць у хаті; завжди стояв на покутті, під образами; на нього клали хліб, за ним їли.

Мисник – полиця для посуду, іноді для продуктів; зазвичай розташовувалась з протилежного від печі боку дверей.

Сволок – брус, на якому трималася стеля хати, що символізував міцність оселі, довговічність, був оберегом; на ньому записували імена, важливі дати, події з життя родини, вирізали хрести.

Комин – передня (нижня) частина димоходу печі.

Піч (вариста піч) – оберіг від усілякої нечисті, невід’ємний елемент багатьох народних обрядів; саме в ній випікали святиню – весільний коровай, паски та інше. Піч часто білили, прикрашали декоративними розписами (Поділля), витинанками (Хмельниччина), розмальовками на папері (Петриківка). Категорично заборонялося плювати у палаючий вогонь та лаятися біля печі («Сказав би, та піч у хаті»).

Долівка – утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні; взагалі підлога.

Стіл – скриня – скриня, кришка якої слугувала ще і столишницею. Такі столи –скрині були розповсюджені у Західній Україні і зазвичай мали багату різьбу.