Слово про маму

І
А
Б
В
Г
Д
Ж
З
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
КАЛИНЕЦЬ ІГОР КАЛІШ ГРИГОРІЙ Кальяненко Анатолій КАМІНЧУК АНАТОЛІЙ КАНІФОЛЬСЬКИЙ ОЛЕГ КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ ПИЛИП КАРМАНСЬКИЙ ПЕТРО Карпевич Оксана КАРПЕНКО МИКОЛА КАТРУК ІВАН КАЦНЕЛЬСОН АБРАМ КАЧАНОВА ЛАРИСА КАЧКАН ВОЛОДИМИР КАЧУРОВСЬКИЙ ІГОР КАЩУК НАТАЛЯ КВАШНЬОВ БОРИС КВІТЧАСТА КАТЕРИНА КЕДИК СВІТЛАНА КИР'ЯН НАДІЯ КИРИЧЕНКО ГРИГОРІЙ КИСЕЛЬОВ ЛЕОНІД КИЧИНСЬКИЙ АНАТОЛІЙ КЛЕН ЮРІЙ КЛИМЕНКО ЛЕСЯ КЛИМЕНКО МИХАЙЛО КЛЬОСОВ ЛЕОНІД КОВАЛКО МИХАЙЛО Козак Надія КОЗИНЮК ЛАРИСА КОЗЛЕНКО НАТАЛІЯ КОЛОДІЙ ВАСИЛЬ Колодій Ілько КОЛОМІЄЦЬ ВОЛОДИМИР КОЛОМІЄЦЬ ТАМАРА КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОНОНЕНКО ДАНИЛО КОРДУН ВІКТОР КОРЖ ВІКТОР КОРЖЕНІВСЬКА АНЕЛІЯ Король Ольга Косаревич Мар’яна КОСЕНКО ЯКІВ Косівчук Юлія КОСМИНІНА ПОЛІНА КОСТЕНКО ЛІНА КОСТЕЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ КОСТІВ-ГУСКА ГАННА КОЧЕВСЬКИЙ ВІКТОР КРАВЧЕНКО УЛЯНА КРАСОТКІНА НАДІЯ КРЕМІНЬ ДМИТРО Крикун Галина КРИКУНЕНКО ВІТАЛІЙ Кримовська Софія КРИЩЕНКО ВАДИМ КРІСМАН НАТАЛІЯ Круль Марія КУБАЄВИЧ П. КУЗЬМЕНКО ВАЛЕНТИНА КУЗЬМЕНКО МАРИНА КУКУРУЗА ТЕОДОР КУЛИНЯК ДАНИЛО КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛЬБАК ЛІДІЯ КУЛЬСЬКА ІННА КУЦЕНКО ПЕТРО Кучерук Віктор Кушик Роман КУШНІР ВІРА

ЗАСЕНКО ПЕТРО

У ЗЕЛЕНУ НЕДІЛЮ

Лиш тільки вона те чула,

Як хтось її мовчки кликав.

На руті край хати паслась

Ярила рожева пика.

І чула, як хтось незримий

З далекої ніч-дороги

Об тишу на ґанку витер

Натомлені босі ноги…

…Учора білила хату

Зокола і зсередини,

Довішала рушниками

Найкращі свої години.

Так тихо довкола, тихо –

Десь плакала коника скрипка.

В настільне любисток дихав,

Аж бралась росою шибка.

Лелеки стояли в гніздах,

У тишу дзьоби вмочали…

І тишею в сінях порожніх

Її трудодні мовчали.

Чомусь наче з літ дівочих

Шуміла погожа клечінь.

Бровою місяця давньо

Моргнув чорновусий вечір.

Дістала згадки зі скрині,

У пальцях думок перебрала.

Одежу трударських буднів

У водах часу перепрала.

Кохання сумні незабудки

В леваді не йшла зривати,

Згадки невеселі зв’язала

В пучечки холодної м’яти.

Себе вона там розгубила –

По ріллях, по травах, по листі…

Шаблі лепехи порубали

На росах сліди її чисті.

Край вечора чемно сиділа,

Чесала довжезні коси.

По дворищу з кіс її білих

Місячне сяйво лилося…

Лиш тільки вона те чула,

Як хтось її мовчки кликав.

На руті край хати паслась

Ярила рожева пика.

І чула, як хтось незримий

З далекої ніч-дороги

Об тишу на ?анку витер

Натомлені босі ноги…

Довкола нікого й нічого…

Невидимий і ротатий

Сам Голод скрадливо човгав,

По неї ішов до хати.

…Вінок приміряла дівочий,

Празничне квітчасте вбрання…

Із рук її стомлено-жовтих

Випала згадка остання…

Погода