Слово про маму
ЄДИНА
Над материнською судьбою
Не виростають кураї.
Вона завжди, завжди з тобою,
І ти також люби її.
Хай згадка буде, ніби свято,
Що є на світі та, одна,
Твоя єдина, рідна мати,
Що із народом нас єдна.
Вона живе, і ти щасливий,
Бо мав свій дім, свою сім’ю,
І дім веселий, гамірливий,
І добру молодість свою.
І мав колиску яворову,
Твого дитинства добрий знак,
І ту розмову калинову,
Яку не купиш за п’ятак…
Ніхто в житті вже так не буде
Твій сон і спокій берегти,
Ти вже давно пішов між люди,
Та не забудь єдину ти.
Вона давно вже постаріла,
Лиш фото діток на стіні,
Сидить, немов голубка біла,
Одна при пізньому вогні.
І їй не спиться, не лежиться,
А ти їй вісточку подай,
Вона пречитса голубиця,
І ти її не забувай.
Бо то є мати, рідна мати,
Ти син її – не судія,
Вона живе, і ти багатий –
В ній рід і молодість твоя.