Слово про маму
ПІЗНЯ ПОКУТА
Ми ніколи не святкували маминого дня народження.
А мама, було, зітхнуть:
– Ніхто ж не знає точної дати,
а так, приблизно та навмання.
Казали мама мої, що в двадцятому,
либонь, у лютому, будного дня…
Ми ніколи не святкували маминого дня народження.
А мама, було, рукою махнуть:
– Та чи до того було… Що тоді
робилося!
Так світом трусило, аж село гуло.
А церква згоріла, метрика згубилася,
чи, може, і зовсім її не було…
Ми ніколи не святкували маминого дня народження.
А мама, було, плечима здвигнуть:
– Хіба до того… стільки ж роботи,
а коли робота, то яка гульня!
Якби ж то вродитись на врочисте свято,
а то… не знати і якого дня…
Тепер, коли зацвітає у небі перший сніг,
коли спалахує з дива рожевого перша мореля,
коли благословляється поле першим колосом,
я кажу дітям: “Сьогодні день народження вашої бабусі”.
Лиш… привітати нікого.