Слово про маму
ФОТО МАТЕРІ
Трави не прим’явши, не збивши роси –
так ходить землею добро й милосердя,
у тернях печалі, в лілеях краси;
Не скаламутивши вод і чуттів –
так лагідно ходить землею терпіння,
так ллє благовіщення світло безтінне,
так злагода ходить в людському гурті;
Пташок не злякавши і тихих розмов
при свічах зелених акацій і вишень –
так ходить землею сумління всевишнє,
до вього земного небесна любов,
так, як Ви ходили, Мамо.
У Вас не було недругів,
навіть роботу, що люто
не давала Вам продихнути,
Ви пестили ніжним: “Роботонька”.
Ви не знали годиноньки чистої,
а це стоїте собі празниково і не бачите,
як валом котять поклонитися Вам у ноги
незміряні бурякові гони, яким ви кланялися
цілий свій вік,
як стеляться низько жита, картоплі і соняхи,
як сокоче куріпкою жовтоока суріпка,
як оксамитить зелений бас рапс,
як припадають до рук, як зазирають у вічі
ваші зелені діти…
…Так стоїть праця на власному святі.
На грані землі і неба.
Ой мамочко-мамо!