Слово про маму
«НЕ ОДКРИЄ МАТИ КАРІ ОЧІ …»
Не одкриє мати карі очі
і не скаже: ”Синку, синку мій!”
Там, де вишні хиляться й шепочуть,
спить вона давно в землі сирій.
Вечори там падають загравно
і на хрест її сідає птах.
А здається, так вона недавно
правнука тримала на руках.
Та чомусь вона була сумною
і сльоза котилася з-під вій.
Зморшки злі торкаючи рукою,
Світозарик усміхався їй.
Так. Закрила матінка повіки
і заснула безпробудним сном.
Став її домівкою навіки
той убогий цвинтар над ярком,
де сади вишневії навколо
і пташок не замовкає спів,
де малим я хлопчиком до школи
з друзями веселими ходив.
День кладе на хмари позолоту,
кінь залізний над Дінцем ірже.
Спить моя матуся, й Третя Рота
сон її останній стереже.