Слово про маму

І
А
Б
В
Г
Д
Ж
З
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
КАЛИНЕЦЬ ІГОР КАЛІШ ГРИГОРІЙ Кальяненко Анатолій КАМІНЧУК АНАТОЛІЙ КАНІФОЛЬСЬКИЙ ОЛЕГ КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ ПИЛИП КАРМАНСЬКИЙ ПЕТРО Карпевич Оксана КАРПЕНКО МИКОЛА КАТРУК ІВАН КАЦНЕЛЬСОН АБРАМ КАЧАНОВА ЛАРИСА КАЧКАН ВОЛОДИМИР КАЧУРОВСЬКИЙ ІГОР КАЩУК НАТАЛЯ КВАШНЬОВ БОРИС КВІТЧАСТА КАТЕРИНА КЕДИК СВІТЛАНА КИР'ЯН НАДІЯ КИРИЧЕНКО ГРИГОРІЙ КИСЕЛЬОВ ЛЕОНІД КИЧИНСЬКИЙ АНАТОЛІЙ КЛЕН ЮРІЙ КЛИМЕНКО ЛЕСЯ КЛИМЕНКО МИХАЙЛО КЛЬОСОВ ЛЕОНІД КОВАЛКО МИХАЙЛО Козак Надія КОЗИНЮК ЛАРИСА КОЗЛЕНКО НАТАЛІЯ КОЛОДІЙ ВАСИЛЬ Колодій Ілько КОЛОМІЄЦЬ ВОЛОДИМИР КОЛОМІЄЦЬ ТАМАРА КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОНОНЕНКО ДАНИЛО КОРДУН ВІКТОР КОРЖ ВІКТОР КОРЖЕНІВСЬКА АНЕЛІЯ Король Ольга Косаревич Мар’яна КОСЕНКО ЯКІВ Косівчук Юлія КОСМИНІНА ПОЛІНА КОСТЕНКО ЛІНА КОСТЕЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ КОСТІВ-ГУСКА ГАННА КОЧЕВСЬКИЙ ВІКТОР КРАВЧЕНКО УЛЯНА КРАСОТКІНА НАДІЯ КРЕМІНЬ ДМИТРО Крикун Галина КРИКУНЕНКО ВІТАЛІЙ Кримовська Софія КРИЩЕНКО ВАДИМ КРІСМАН НАТАЛІЯ Круль Марія КУБАЄВИЧ П. КУЗЬМЕНКО ВАЛЕНТИНА КУЗЬМЕНКО МАРИНА КУКУРУЗА ТЕОДОР КУЛИНЯК ДАНИЛО КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛЬБАК ЛІДІЯ КУЛЬСЬКА ІННА КУЦЕНКО ПЕТРО Кучерук Віктор Кушик Роман КУШНІР ВІРА

РУДЕНКО МИКОЛА

МАТИ

1

Клумаки випадають з натруджених рук.

Хто піддасть їх на плечі у вирі

людському?..

Ти босоніж торкаєш розпечений брук,

Так ти ходиш в віках по вугіллі жаркому.

 

За ворота виходять дебелі сини, –

І сліди замітає за ними пороша.

Материнської мови забудуть вони:

Вже та мова для них – нехороша…

 

Бригадири щоранку обходять двори.

Лиш в неділю є воля городець скопати.

Трактори…

Управління…

Директори…

А годуються люди з твоєї лопати.

 

Десь вимахують крани високих споруд,

Ти ж заснеш восени при нетопленій печі.

І стотисячний хор оспіває твій труд, –

Та ніхто не піддасть тобі клунок на плечі.

 

2

Вам треба пісню про колгоспні руки?..

Ось лиш пером зненацька пошкребусь.

А там, дивись, уже ідуть онуки

Виховувати совість у бабусь.

 

Вони ростуть, мов лісова травиця,

Немов пирій у житньому рядку:

Сто обліковців на твою правицю,

На кожен палець –

по керівнику.

 

І кожен щедрі обіцянки стеле,

І оплески не знають жодних доз…

І канцелярський млин повітря меле,

Розмахуючи крилами відозв.

 

А ти викашлюєш старечі груди

І кажеш в ніч невидимим синам:

– От бач, виходять наші дітки в люди.

Дай бог їм щастя більшого, ніж нам.

 

На них тепер нейлони й чорнобурки,

І возять їх машини –

не вози…

Всі трудодні твої – лише для курки.

А бур’янець під тином –

для кози.

 

І часом очі робляться сумними,

І сумніви тяжкі в полон беруть:

– О боже праведний! Що буде з ними,

Коли сільські бабусі перемруть?..

Погода