Слово про маму
МАТЕРІ
1
Туман і дощ. А сіль болотна
Рубці натерті роз’їда.
В болоті оборона ротна,
В окопі хлюпає вода.
Та спогади про тебе, нене,
Живили краплями тепла.
Я радий був, що біля мене
В ту ніч ти, мамо, не була.
На ранок випала пороша,
Холодна, мокра і густа.
Тоді вусатий листоноша
Мені приніс твого листа.
І я у ті хвилини трудні
Збагнув, що материнський біль
Не легший за окопні будні –
Їдкіший, ніж болотна сіль.
2
За вікнами шумує злива,
Вітрів і грому перегук.
Ти зводишся, похила й сива,
І падає шитво із рук.
Ти поправляєш окуляри,
Ще змалку пам’ятні мені,
А блискавка з нічної хмари
Гойдає тіні на стіні.
За вікнами шумує злива,
Гуркоче неугавно грім,
А ти, спокійна і щаслива,
Над ліжком хилишся моїм,
Бо захлиналась від ударів
Над ними не така гроза…
На склі стареньких окулярів
Застигла радісна сльоза.
1947