Слово про маму
МАМИНІ РУШНИКИ
(диптих)
1.
Посміхнулись ніжно, веселкові
Квіти на святковім рушникові,
Що матуся рідна вишивала,
Як дитині посаг готувала.
– Розкажи, барвіночку хрещатий,
Що нашепотіла рідна мати,
Як до нитки нитку викладала?
– Щастя в долю доні закликала.
– Ой, калинонько, червоні щічки,
Пригадай недоспанії нічки,
Що тоді матусенька співала?
– Щастя в долю доні закликала.
Горлице, голубко сизокрила,
Що тобі матуся говорила,
Як тебе у парі вишивала?
– Щастя в долю доні закликала.
З рушників своїх зберу квітчасте,
Матінкою вимріяне щастя,
Перешию, помережу сонцем
Й на весілля подарую доньці.
Не в’януть квітів пелюстки
На рушниках давно пошитих,
Бо наша пам’ять залюбки
Йде по квітках, роками вмитих.
Цвітуть букети на стіні,
Ікони радо обійнявши.
Я їм вклоняюсь день при дні,
Про маму згадуючи завше.
Гублюсь думками у квітках,
Що шила-сіяла матуся,
І до краси на рушниках,
Мов до дитинства, я горнуся.
Ні плин думок, ні модний час
Не вип’ють барви-спогад літа.
Квітує пам’ять поміж нас,
Як доля, мамою прожита.