Слово про маму
КОЖНА МОЯ ДОРОГА...
Кожна моя дорога —
зморшка нова у нені,
кожна моя тривога —
пасемце сиве у неї.
Руки ласкаві цілую.
Скільки з них випито сили:
жали вони і косили,
прали і тісто місили…
Скільки з них випито сили!
Рученьки їй цілую…
І тополею видиться в полі,
й берегинею в хаті…
Проти недолі, проти сваволі —
українська матір.
Випала дітям доба пожежна,
гойдає мене земля.
Тиха жура й доброта безмежна — мати моя. Думо вечірня, думо світанна!..
Печаль ластовина, печаль золота.
В пісні — любов і прощання
за всі літа, за всі літа…
І тополею видиться в полі,
й берегинею в хаті.
Проти недолі, проти сваволі —
українська матір!
А бува ж —
перелітне птаство збереться:
неприкаяні… дух — євшаном пропах…
Неня шанує від серця,
усіх жаліє,
і тремтливинка на губах
винувато тепліє…
По її молитві — біди не станеться.
Тільки чим віддячить — за біль!..
Чорнобривцями гірко пропахли станції. Хмаровінь… Голубінь…
В’ється дорога, в’ється,
та все — круг материнського серця…
Ген тополею видиться в полі,
берегинею в хаті…
Проти недолі, проти сваволі —
українська матір.